Поезія дає наснаги до життя. У цьому переконаний депутат Володимирської районної ради, закоханий ще з дитячих літ у свій прибужанський край, щирий патріот-українець Ярослав Гиць з Бужанки Поромівської територіальної громади.
Про це пише Слово правди.
Перші вірші почав писати ще навчаючись у школі. Затим у творчості була величезна перерва, пов’язана з різними подіями. Скажімо, у молоді роки об’їздив, як кажуть, пів світу, бо довелося проходити військову службу у морфлоті. Затим – навчання у виші, робота переважно на керівних посадах, яка вимагала чимало часу, сім’я, діти, зведення власного будинку… І лише коли вийшов на пенсію, залюбки повернувся до свого давнього захоплення.
Спочатку навіть не було думки про видання власних збірок. До цього, у певній мірі спонукали щирі друзі, які радили зберегти все написане для нащадків. Знайшлося тоді й немало скептиків. Мовляв, витрачати власні заощадження на якісь книжечки це марна трата коштів. Та не став зважати на подібні пересуди, не шукав і спонсорів, бо знав, що кожному нині виживати непросто. З часом видав першу збірку, другу, третю…
Остання, а вона вже восьма, особлива. Бо цю поезію народила війна. Безсонними ночами слова самі складалися у рими. У кожному рядку простежується біль і переживання за рідну Україну-неньку, її синів-захисників, серед яких і його Олег, а ще – віра у перемогу. Довго не мудрував Ярослав Григорович і з назвою. Вона визріла сама собою – «Римований літопис війни». Отож нещодавно знову за власний кошт видав таку збірку. І якщо попередні книги просто дарував рідним та друзям, то цю вирішив продавати, а всі виручені кошти передати на підтримку Збройних сил України.
– Сталої ціни не встановлював, – каже Ярослав Гиць. – Тільки озвучую свій намір підтримати армію і її солдат. Люди дають хто скільки може – від декількох десятків до сотень гривень. Були й такі, хоча їх небагато, що не шкодували й тисячі, за що щиро вдячний кожній людині.
Йому, батькові сина, який понад півтора року служив добровольцем ще в АТО, а зараз також добровольцем захищає Україну від ворога, що колись називав себе братом, а зараз нищить безневинних людей, безжально змітає з лиця землі наші міста і села, добре відомо, що перемогу здобудемо тільки у тому разі, коли народ і армія стануть єдиним цілим. З гордістю автор збірки розповідає про те, що його поезія затребувана там, на передньому краї боротьби. І, як приклад, наводить такий факт. Якось передав з посилкою синові на передову свою попередню збірку поезії «Майдан душі». До речі, Ярослав Гиць свого часу неодноразово бував у Києві, де кувалася наша незалежність і став очевидцем цієї нелегкої боротьби за європейське майбутнє. Отож якось взяв почитати вірші командир його Олега і вже через деякий час сказав, що був би радий, аби автор передав ще декілька цих збірок для солдат.
– Оце і є тією найбільшою нагородою і за мою працю, і за витрачені на видання збірок кошти, – каже Ярослав Гиць. – Не покривлю душею, коли скажу, що волів би бути там, на передовій, разом із сином. Та, на жаль, не можу цього зробити і через поважний уже вік, і через хвороби. Отож прислуговуюся бодай словом, яке, вірю, також надихає на перемогу.
Як і раніше,останню книгу найперше передав бібліотекам свого району, а нещодавно відвідав історичний музей Іванич і презентував там директору цього закладу Ларисі Куль «Римований літопис війни» (на фото). До речі, декілька його попередніх збірок уже зберігається у фондах музею.
Ярослав Гиць і зараз щодня у творчому пошуку. Нещодавно разом із самодіяльним композитором з Нововолинська Олександром Каліщуком, з яким співпрацює уже не один десяток років, написали гімн Володимирської громади. Піклується й тим, аби швидше на загал вийшло унікальне видання його вчителя, відомого краєзнавця і земляка Миколи Корзонюка. Активний Ярослав Григорович і у громадському житті. Усе це разом взяте допомагає чекати повернення сина з війни та вселяти собі і оточуючим віру у неодмінну перемогу.
