Жителька селя Погулянка Любешівського району Волині Гликерія Наливайко 22 травня відсвяткувала 105-у річницю від Дня народження.
Бабуся нині проживає у Любешові в доньки Надії і є найстаршою мешканкою Любешівщини, – пише Вісник&Ko.
Усе своє життя жінка провела у Погулянці. До останнього не хотіла покидати рідну оселю. Та біда змусила – через тяжкий перелом не могла самостійно пересуватися навіть хатою. Тож так опинилася у доньки, де й доживає віку. До того ж, сама завжди собі давала лад. Ще до глибокої старості й хазяйство тримала: корівку, кабанчика та птицю. Бо змалечку звикла Гликерія Іванівна до тяжкої праці. Народилася ж у багатодітній родині – була десятою у батьків. Тож надто рано стала дорослою, вчилася заробляти на кусень хліба.
Не полишила тяжкої праці і коли стала самостійною. Адже чоловік (а поєднала жінка долю з односельцем Яковом) повернувся з війни інвалідом. Тож господині довелося тягнути і жіночу, й чоловічу роботу. Та попри це, всюди встигала Гликерія Наливайко: і на полі, і біля домівки в неї був завжди лад. Ще й колгоспні наділи чи не найкраще і найшвидше обробляла: так, як вона, у селі ніхто не жав і не полов.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 94%: у літніх людей виробляється більше антитіл до COVID-19, - вчені
Ось так щодня з ранку до ночі жінка гарувала. А вечорами відводила душу за улюбленим заняттям – рукоділлям. Адже у Погулянці Гликерія Іванівна була знаною вишивальницею і ткалею. Ось так, буває, візьме голку в руки, хрестики рівненько лягають на полотно, а вона й заведе свою улюблену пісню. Бо ж і співати неабияк любила, і танцювати.
Попри тяжке селянське життя, довгожителька ніколи не зверталася до лікарів та має ясний розум. Відколи в Україні почалася війна, усе в рідних допитується: а чи не припинився вогонь. Бо ж не з чужих розповідей знає жінка, яке то жахіття. Тож щиро молить Господа, аби оберігав нашу країну від війни та у мирі могли жити її п’ятеро дітей, дев’ятеро онуків, стільки ж правнуків та сім праправнуків.