Кандидат у депутати Луцької міської та Волинської обласної ради від ВО «Свобода» Володимир Пшибельський – приклад людини, яка створила себе сама. Наполегливість, цілеспрямованість, вміння долати труднощі і працювати на результат допомогли йому зробити успішну кар’єру в сфері освіти та заслужити повагу колег. У розмові Володимир розповідає про цікаві моменти свого життя, світогляд та власне бачення розвитку Луцька
- Яким було ваше дитинство?
- Дитячі роки були по-своєму чудові, але нелегкі. Знаю, багато людей мріє повернутися назад у дитинство. Однак, я до цієї категорії не належу. У мене рано помер батько. Мама завжди намагалася заробити гроші. А у 90-ті роки це було дуже непросто. Часто не вистачало коштів. Проте завдяки підтримці моєї родини складні обставини вдалося подолати.
- Розкажіть про шкільні роки.
- У початкових класах я навчався не дуже добре. Думаю, основною причиною цього була моя надмірна скромність. Але у 7-му класі внутрішньо прийняв рішення: потрібно бути наполегливим і йти до мети. Особливо вдячний вчительці з біології Галині Шалайко, яка своєю харизмою дала можливість відчути, що можна стати професіоналом. Я почав активно займатися біологією, наукою, дослідництвом. Зрозумів, що знайшов своє покликання. Моя успішність з інших предметів також зросла. 11 клас я закінчив на «добре» та «відмінно».
- Де здобували вищу освіту?
- На той час ЗНО при вступі до університету ще не існувало. Доводилося здавати внутрішні іспити, до яких потрібно було дуже серйозно готуватися. Але я вже став на шлях до мети. Успішно здав вступні екзамени у Волинський національний університет на біологічний факультет. Сталося так, що спочатку мене зарахували на платну форму навчання. Державних місць було 40. А я був у списку 41-им. Я вже змирився з цим, прийшов додому. Аж тут телефонують з приймальної комісії університету і кажуть: ви поступили на державний.
Студентом я був дуже активним. Намагався долучатися до всіх масових заходів та увібрати в себе якомога більше знань. Цікаво було навчатися і здобувати знання. Нові знайомства, польові практики, поїздки по Україні. Дослідницька робота. На моєму шляху зустрілися справді професійні викладачі. Вдячний долі за це.
- Як склалася ваша професійна діяльність?
- Коли поступив на біологічний факультет, у мене була мета пов’язати себе з науковою та педагогічною діяльністю. Після закінчення університету роботу знайшов не відразу. Але думок про те, щоб їхати на заробітки за кордон не було. Я хотів працювати за фахом. Випадково знайомі порадили мені звернутися до Волинського обласного еколого-натуралістичного центру. І після співбесіди мене прийняли на роботу. Починав з лаборанта, керівника гуртків. За вісім років пройшов шлях до заступника директора обласної освітньої установи.
Мені щастить на людей, котрі трапляються на життєвому шляху. Якщо у школі це була вчителька з біології, то у роботі я багато чим зобов’язаний нашій директорці Валентині Остапчук. Вона – справжній управлінець та професіонал. Це – людина-фанат своєї справи. Вона зарядила мене і дала вектор спрямування.
- Чи не шкодуєте, що обрали освітянський фах?
- Не шкодую. Завжди хотів працювати у великому колективі. А освіта – сфера, де спілкуєшся з різними людьми. Це галузь, де відбувається постійний розвиток. Не можна приходити до дітей і бути непідготовленим. Якщо деякі сфери є статичними і потребують вузьких навичок, то освіта вимагає вдосконалення, навчання і постійної практики.
- Ви також берете активну участь у громадсько-політичній діяльності. Що вас привело у «Свободу»?
- Мій інтерес до політики розпочався ще з студентських часів. На 4 курсі навчання ознайомився з програмою партії «Свобода». Відчув, що поділяю багато ідей та переконань. Прийшов, познайомився з місцевою організацією. Брав участь у різних акціях. Був на наметах. У «Свободі» знайшов багатьох друзів. Людей, які близькі мені за духом та поглядами. Які завжди підтримають і дадуть пораду, не залишать у біді.
- Які люди викликають у вас захоплення та повагу?
- Перш за все, це люди, які створили себе самі. Розпочали рух з низів. Поважаю тих, хто зумів перебороти нелегкі обставини і завдяки наполегливості та цілеспрямованості досягти мети.
- А що допомагає вам рухатися до поставлених цілей?
- Впертість. Відкритість. Щирість. Я вірю у силу позитивного мислення. Воно дозволяє не впадати у відчай чи депресію. Бо у житті є злети та падіння. Перемоги і поразки. Але йти вперед треба завжди. Навіть, якщо ти впав, мусиш підвестися і боротися.
- Як відновлюєте ваші сили після виснажливих буднів?
- У мене є зошит своїх справ. У ньому зазначені завдання, які потрібно виконати впродовж дня. Вранці я переглядаю цей список. А ввечері відмічаю, що виконано, а що ні. Що потрібно допрацювати. А що – перенести на інший день. Після цього заварюю собі чашку гарячого чаю. Шукаємо з дружиною гарний фільм, беремо щось смачненьке і відпочиваємо.
- Маєте якісь хобі?
- Моє головне хобі – це робота. Звісно, я люблю подорожі, поїздки на природу. Але роботу люблю більше. Там я черпаю енергію та драйв. Коли приходжу з роботи втомленим, то це – кайфова втома. Вона дає заряд на наступний день.
- Чого б ви хотіли навчитися? Можливо, здобути якісь нові знання чи навички? Опанувати інші сфери?
- У мене є бажання в майбутньому спробувати себе у підприємницькій діяльності. Можливо, це буде власна кав’ярня. Може, якесь підприємство. Зараз важко сказати точно, що саме. На даному етапі життя я ще не зовсім готовий до цього морально. Однак, такі мрії дійсно є. Я завжди відкритий до чогось нового.
- У вас багато друзів?
- Моя філософія по житті: стався до людей так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. У будь-яких відносинах треба лишатися людиною. Навіть до опонентів я ставлюся коректно і з повагою. У мене багато колег та знайомих, з якими маю хороші стосунки. Друзі є. Не можу сказати, що їх дуже багато. Але є справжні друзі, з якими можна порадитися, поспілкуватися, відпочити.
- А вороги є?
- Немає. Я працюю так, щоб їх у мене не було. Принаймні, я про них точно не знаю.
- Ви – кандидат у депутати до Луцької міськради та Волинської облради від ВО «Свобода». Над якими проблемами лучан будете працювати в першу чергу?
- Передусім увагу звертаєш на проблеми, про які говорять люди. На моєму окрузі, від якого я балотуюся, чимало занедбаних ділянок та прибудинкових територій. Інженерні мережі у зношеному стані і потребують оновлення. Є труднощі з пошуком роботи, скарги на низькі доходи та безпорадність комунальних служб. Але усі проблеми можна спробувати вирішити, лише якщо мислити масштабно. Луцьк – це наш спільний дім. Ми маємо будувати цей дім, зазираючи у перспективу наступних років. Щоб місто було потужним економічним, туристичним, культурним центром. Тоді і дрібніші проблеми, які турбують лучан, вдасться вирішувати значно краще.
- До речі, кандидат у мери Луцька від «Свободи» Микола Федік також акцентує увагу на стратегічних цілях.
- Ми – члени однієї команди. Ми чудово розуміємо, що розвиток міста залежить від вирішення стратегічних питань. Якщо Луцьк хоче бути центром Великої Волині, місто має ставити амбітні цілі. І досягати їх.
- Що побажаєте лучанам на виборах 25 жовтня?
- Критичного мислення. Ставитися до свого вибору так само відповідально, як під час купівлі нерухомості чи авто. Бо вибори – це не просто галочка у бюлетені. Це вибір п’яти наступних років вашого життя. І життя нашого міста.
Спілкувався Петро Герасименко
