Капітан Нацгвардії України, командир батальйону «Свобода» Петро Кузик в етері телеканалу «Апостроф tv» розповів про ситуацію на Лисичанському напрямку та ймовірну стратегію ворога.
«Готуємося виконувати бойові задачі по обороні. Вже на певних ділянках укріпляємося. Чекаємо на «гостей»», - зазначив Кузик.
Комбат зізнався, що наказ про відхід зі Сєвєродонецька був дуже важким для українських військових. Місто вони тримали доволі довго і там полягло багато їхніх побратимів.
Якщо вірити старим радянським воєнним підручникам, то в стратегічному плані Лисичанськ для оборони трохи зручніший за інші міста. Розташований на вищому березі річки, яку потрібно ще форсувати, має багато забудов та цікавих рельєфних особливостей, які можна використовувати для оборони. Але це тільки за підручниками ще минулого століття, зауважив комбат. Реальність – зовсім інша. Змінилася війна та принципи її ведення.
«Артилерія модифікована, динаміка протистояння дуже велика. Ворог застосовує дальнобійну артилерію, авіацію, динамічні спецпідрозділи. Заходить з флангів, тобто майже не використовує лобові атаки, що говорить про його здатність думати головою, робити уроки та добре аналізувати», - акцентував.
Капітан Нацгвардії зауважив: у Лисичанську ворог ймовірно продовжить застосовувати тактику «випаленої землі», використовуючи свою перевагу в артилерії й техніці.
«Вони зробили роботу над помилками після боїв на Київщині. Зрозуміли, де програють, а в чому виграють, і дуже цинічно, з концентрованою ненавистю знищують українські міста артилерійським масовим вогнем. Прямих контактів та боїв уникають. Розстрілюють наші підрозділи здалеку, артилерією», - підкреслив.
Задача українських військових, наголсив Кузик, знищити в обороні якнайбільше живої сили і техніки ворога, вимотати його, давши Україні час насититися потрібним обладнання, що допоможе його погнати звідти.
«В цьому, мені здається, і основна сіль. Тому і ЗСУ, і підрозділи Нацгвардії, зокрема і 4-ий БШР, і батальйон «Свобода», стійко витримують всіворожі навали, тримають оборону. При першій же можливості наносимо матеріальну і людську шкоду ворогу. Чим довше він зав’язне в цій боротьбі, тим краще для України, тим більше буде в нас обладнання, часу навчити операторів цього обладнання, накопичити боєприпаси. На «передку» я інколи злився, що не вистарчало артилерійської підтримки, танків, наших літаків, а зараз, поспавши бодай добу, розумію, що це теж було важливим завданням, яке ми з честю виконали, хоча, на жаль, дорогою ціною», - резюмував.
