Достатньо лише зайти в спільноту «Теревені про Луцьк» у facebook, як відразу привертає увагу низка дописів з проханнями батьків купити ті чи інші підручники.
Отож, у соціальних мережах батьки учнів поділилися на тих, хто в пошуках книг, і тих, хто намагається допомогти і пропонує використані підручники своїх дітей.
Адже, зважаючи на «успішність» освітньої реформи Лілії Михайлівни, коли дочекаються посібників 1, 5 та 10 класи точно не відомо.
Гризти граніт науки для школярів буде непросто.
Гриневич зазначила, що друкується у 2,5 рази більше підручників, ніж зазвичай – понад 18 млн примірників та одразу три лінійки підручників: для 1, 5 та 10 класів.
Виникає запитання: навіщо такі реформи, котрі вимагають масштабну кількість підручників, не будучи впевненим, що їх зможуть реалізувати до початку навчального року?
Для чого піарити себе, як успішного Міністра освіти, а в результаті свій провал покладати на відділ ІМЗО?
Дивно, коли Лілія Гриневич в інтерв’ю Української правди говорить: «Ми обрали найбільш м'який і повільний варіант – я це визнаю», а як суть доходить до провалу з видачею підручників, тоді винні лише одні, в цьому випадку працівники ІМЗО.
Як казав великий педагог Василь Сухомлинський: «Людина, для якої книжка уже в дитинстві стала такою необхідною, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою, спустошеною».
Схоже Міністр освіти Гриневич малювала собі зовсім іншу картину, сюжет якої ми уже відчули на реальних речах у волинських школах.
