Валентин Шепшелей із села Верхи, що на Камінь-Каширщині, впродовж п’яти років активно займається вирощуванням яблук, бо вміло перейняв технологію закордонних садівників. На кількох сотках землі поблизу власного обійстя цьогоріч визріло сімнадцять сортів популярного в Україні фрукта.
Про це пише газета «Полісся».
Садівництво — це хобі пана Валентина, а також спосіб відпочинку, що заряджає енергією на цілий рік: цвітінням пишних яблунь надихається навесні, а смаком плодів — восени. Чоловік періодично поповнює сад екзотичними сортами груш, черешень та вишень, бо переконаний, що попит на органічну продукцію, вирощену без надмірних хімічних обробок, завжди існуватиме.
– Пане Валентине, розкажіть, звідки з’явилася ідея вирощувати саме яблука і на який сорт робили ставку?
– Раніше на Поліссі звично було вирощувати багато бульби. Але коли селяни збагнули, що це невигідна справа, то почали запозичувати традиції садівництва із сусідніх областей та європейських країн. Свого часу я був затятим грибником. Але якось товариш подарував мені п’ять саджанців яблуні сорту Слава переможцю, схрещеного з Голденом, які через три роки буквально вигиналися під вагою дозрілих плодів. Тоді мене це захопило, тож детальніше науку вирощування фруктів став черпати з інтернету. Кожного року додавав нові сорти. І хто б що не казав, але, на мою думку, саме яблука займають важливе місце серед усіх плодових дерев. Оскільки літні сорти зовсім не придатні до зберігання, я вирощую лише зимові.
Яблучний рай на Поліссі: секрети успіху волинського садівникаЯблучний рай на Поліссі: секрети успіху волинського садівника
– Які потрібно обирати саджанці для нашої місцевості та які сорти є вашими улюбленими за смаковими якостями?
– На відміну від закордонних саджанці українського походження найбільш адаптовані для нашого ґрунту. Втім, як відомо, на високу врожайність впливає передусім правильний догляд. Одним із найпоширеніших сортів домашньої народної селекції у нас на Волині є Сніговий кальвіль. Втім ці яблука треба з’їсти до нового року, бо після свят вони втрачають сік і стають бульбоподібними на смак. Найсмачнішими для мене є плоди зимового сорту Волинські зимові. Вони кисло-солодкі і мають досить довгий термін зберігання, причому на відміну від інших сортів не втрачають смакових властивостей з часом. Це ті яблука, саджанці яких мені подарували на початку мого досвіду садовода. Я рекомендую цей вид мати кожному в господарстві. Схожі до них сорт Джонаголд Декоста.
Це американська селекція, їх ще називають яблуко-персик. Довелося ставити підпори під гілками цього дерева, позаяк через величезну кількість плодів вони просто ламалися. З одного дерева зірвав більше ста кілограмів. Найбільшим розміром та високими показниками товарності першого врожаю у моєму садку характеризуються яблука сорту Ред Чіф. Довгасто-конічні червоні і хрумкі вони мають блиск і стійкі до хвороб та зовсім без кислинки. Серед фаворитів — яблуко Семиренка. Їх люблять за насичений зелений колір та легкий винний смак. Дуже гарно ростуть на дереві, формуючи великі грона. Коли ящик Ранету поставити удома, то не потрібен жоден освіжувач повітря — такі вони ароматні. Всі мої сусіди дегустують вітамінну продукцію і є її поціновувачами, адже вирощую яблука не для комерції. Натоміть тішуся, коли людям подобається їсти корисні фрукти без хімії.
– Правильне обрізання дерев та обприскування від хвороб, шкідників, як відомо, є запорукою пишного саду. Що порадите початківцям-садівникам?
– На другий рік після посадки молодого пагона треба зривати цвіт. Це слід робити для того, аби дерево набирало росту. Бо лише на третій чекатимемо врожаю. Так, садок любить догляд і ласку тим паче, що плоди і листя мають здатність хворіти. Найпоширенішими недугами є парша (викликана сумчастим грибом) та підшкірна гірчатість. Тому профілактичні засоби неминучі в період вегетації, але головне в цьому не переборщити. Та я не прихильник частих обробок, які так люблять робити поляки. Через бажання отримати високий врожай закордонні аграрії кроплять дерева по 40 разів. Тоді як мій досвід показує, що застосування бордоської суміші (мідний купорос і гашене вапно), а також препарату «Хорус» від грибків тричі на рік є цілком достатньою нормою для захисту рослини.
Тим більше, велика кількість хімікатів змінює смак плоду і нівелює наявність вітамінів у ньому. Молоді саджанці важливо обкопувати довкола. Це сприятиме вільному диханню кореневої системи і як наслідок швидкому росту. Навесні, коли з’явився цвіт, а на дворі низька температура, я запалюю тирсу на фруктовій ділянці, бо дерево може замерзнути і пропасти. Тим часом краще у догляді за садом на зиму — вкрити низ стовбура «пледом» із перегною. Тоді і штамб не заростатиме бур’яном. Та якщо після вище зазначених маніпуляцій у яблуці знайдете черв’як, то не варто засмучуватись, адже це свідчить про екологічність плоду.
