11 серпня військовослужбовець Сергій Копищик, який торік в липні втратив на війні обидві ноги, а нині вчиться ходити на протезах — забрав новонародженого сина і дружину із Луцького пологового будинку.
Суспільному боєць розповів: батьком став 9 серпня. Первістка назвали Марком. "Щасливий, дуже щасливий! Завдяки йому я так швидко навчився ходити, став на протези", — сказав Сергій Копищик.
Хлопчик народився із вагою два кілограми 920 грамів та зростом 49 сантиметрів.
"Я навіть не вірю, що це вже відбулося, що в нас вже є дитина. У мене таке відчуття, що хтось прийде і його забере, але віддавати нікому не хочеться вже", — говорить Світлана Копищик.
Коли дружина народжувала – Сергій був поруч. Каже: дуже хотів підтримати Світлану, адже і його лікування після поранення, і реабілітацію вони пройшли разом.
"Завдяки йому я навчився ходити", – військовий з Волині Сергій Копищик забрав сина і дружину з пологового
"Вона постійно була зі мною, підтримувала кожен день. То що, я не міг її підтримати тих пару годин. Я, правда, і позеленів, і посинів – але витримав! Найчудовіший момент — коли сина дістали і на неї поклали, я побачив його, а потім почув його... Заради такого моменту я б радив усім чоловікам бути присутнім на пологах", – додав Сергій.
Як розповів Суспільному директор Луцького клінічного пологового будинку Сергій Сябрук, подружжю Копищиків надали можливість перебувати в палаті утрьох. Три дні вони дбали про маля разом.
Біля центрального входу Луцького клінічного пологового будинку на молодих батьків очікувала родина та друзі.
"Отримала найдорожчий подарунок", — говорить мама Сергія Руслана Копищик. зі слів жінки, онук народився в день її народження – 9 серпня.
"Завдяки йому я навчився ходити", – військовий з Волині Сергій Копищик забрав сина і дружину з пологового
Мама Світлани, Тетяна Калецька зазначила, що труднощів у молодих батьків немало, але родина обов’язково їх підтримає. "Він поранений, дитинка. Нічого, вони в нас в селі будуть жити, буде все добре. Сергій як нам син", – додала жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Волині вчитель прийшов на останній дзвоник до своїх учнів просто з фронту
