Жидичинській відродженій обителі - 20 років. З цієї нагоди відбулися урочистості у храмі Святителя Миколая Чудотворця однойменного чоловічого монастиря цього села Ківерецького деканату (Луцький р-н).
Про це інформує Волинська єпархія Православної Церкви України, - пише ВолиньUA.
Божественну літургію в сьому неділю після П'ятдесятниці очолив перший її намісник архієпископ Кропивницький і Голованівський Марк. Із ним співслужили декан монастирів єпархії архімандрит Константин (Марченко) із братією обителі.
Напередодні свята монастир відвідали фахівці Асоціації в'їзних туроператрів України з Києва, Одеси та Львова щодо напрацювання програми презентації Жидичина іноземним гостям.
Свято-Миколаївський монастир у с. Жидичин уперше згадується в Іпатіївському літописі під 1227 р. Тоді там перебував чудотворний образ святителя Миколая, до якого приїжджав на вшанування князь Данило. 1723 р. побудували муровану церкву на честь цього Божого угодника. Відомо, що син Б. Хмельницького Юрій постригся в цьому монастирі у ченці під іменем Гедеон і став його архімандритом. У першій третині XVІІІ ст. дерев'яні споруди обителі перебудували на кам'яні, а його головною святинею стала мурована Миколаївська церква типу базиліки, споруджена у 1723 р.
У 1795 р. за наказом цариці Катерини ІІ обитель ліквідували. Наприкінці XІX ст. резиденцію єпископів із садом монастиря передали Почаївській лаврі.
Із 1921 р. в приміщенні монастиря розмістили притулок для інвалідів Першої світової війни та дітей-сиріт. Тут, у єдиному на Волині опікунському закладі, викладали українською мовою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У центрі Луцька на території знесеної старовинної садиби ріжуть дерева (ФОТО)
У 30-х роках XX ст. митрополит Полікарп (Сікорський) влаштував у Жидичині свою літню резиденцію. У митрополичих палатах під його керівництвом працювала комісія з перекладу Біблії на українську мову. Після Другої світової війни у приміщеннях монастиря розмістилася школа, а коли збудували нову, споруда повністю занепала. І лише 23 липня 2003 р. почалося відродження Жидичинського монастиря.
19 лютого 2005 р. освячено домовий храм Преподобного Миколи Святоші, князя Луцького.
Нині Свято-Миколаївський монастир – це комплекс споруд, що перебуває під охороною держави, та два скити: Свято-Духівський (освячений 2010 р.) і Петро-Павлівський (освячений 2015 р.).
При монастирі діє бібліотека, недільна школа, культурологічна світлиця, молодіжне братство «Мирт», хор «Воскресіння», просвітницько-видавничий центр Преподобного Миколи Святоші, князя Луцького, музей історії обителі. Щороку проводяться наукові Миколаївські читання. Ведеться будівництво соборного храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці (нижній престол) та Воскресіння Христового (верхній).
У 2020 р. в підземеллі головного храму віднайдено понад трьохсотлітню усипальницю, де поховано настоятелів монастиря, духовенство, будівничих, які очолювали і відновлювали обитель та упокоїлися в XVI–XIX ст. Серед них – архімандрити Іона ІІ, Флоріан (Корсак), єпископ Холмський Августин (Лодзята) й інші.
На території проводять благодійні ярмарки на підтримку Збройних сил України. А ще тут можна милуватися красою лаванди.
