Депутат Луцької міськради від ВО «Свобода» Богдан Богонос відомий мешканцям мікрорайону Вишків. Завдяки активній позиції обранця громади, в останні роки увага влади до розвитку цієї частини міста зросла. Втім, попереду ще багато роботи. У інтерв’ю Богдан Богонос ділиться з читачами цікавими фактами та подіями з свого життя. А розповісти йому, попри природню скромність, справді є про що.
- Богдане Михайловичу, розкажіть про перші роки вашого життя. Як вони пройшли?
- Народився я у селі Смолява Горохівського району. До 12 років мешкав сам з мамою. Моє дитинство припало на важкий період. Це були 90-ті роки. Зарплату мамі у лікарні платили з затримками. Та й сама зарплата була малою. Довелося вже з 5-го класу шукати додаткові заробітки. У шкільні роки працював у місцевому колгоспі. Також у цей період особливого розвитку набула ринкова торгівля. Вирощені у селі продукти возили у міста та містечка. Зокрема у Берестечко, Броди, Львів, Луцьк. Словом, виживали як могли.
- Де здобували освіту?
- Закінчив школу у сусідньому селі Зелене. Потім навчався у ВПУ №6 міста Луцька. Здобув спеціальність телерадіомеханіка 4-го розряду. Чому обрав цей фах? Це знову ж таки пов’язане з реаліями того часу, коли ця спеціальність була затребувана. А вже пізніше, у 2010 – 2015 роках, отримав вищу освіту у тодішньому Східноєвропейському університеті імені Лесі Українки за спеціальністю політологія.
- Як розпочиналася ваша трудова кар’єра?
- Мені пощастило. На початку 2000-х років у Луцьку працювала комп’ютерна фірма «Сталкер». Спочатку я потрапив туди на практику. Ми там збирали комп’ютери з комплектуючих та здійснювали елементарний ремонт техніки. Через півроку мене взяли на роботу на посаду інженера. Через два роки отримав пропозицію попрацювати у школі селища Голоби Ковельського району викладачем комп’ютерних курсів. Там пройшли наступні два роки мого життя. А у 2005 році розпочалася моя кар’єра в компанії «Континіум». Роботу знайшов через агенцію з працевлаштування. Рівень моїх знань підійшов роботодавцю, і мене взяли на роботу. З цього часу працюю тут на посаді інженера. Моя функція – підбір, закупівля, налаштування оргтехніки для структурних підрозділів компанії.
- Ви – депутат Луцької міськради від ВО «Свобода». Що привело вас у політику?
- Все розпочалося з батьківського комітету луцького дитсадка №6, в якому мене обрали головою. Завдяки активній позиції батьків, нам вдалося вирішити чимало питань. Також я був членом громадського руху «До майбутнього – з освітою», завданням якого було запровадження електронної черги у дитсадки. Думаю, це підштовхнуло мене до громадсько-політичної діяльності.
Про «Свободу» дізнався через Інтернет у 2012 році. Зайшов на сайт, заповнив анкету, почитав програму. Зрозумів, що це – моє. Потім прийшов на офіс. де познайомився з нинішнім головою Луцької міської організації Миколою Федіком та покійним нині Андрієм Калаханом. І з того часу крокую разом із «Свободою». Брав участь у різних акціях політичної сили. Мені імпонувало, що є команда, яка працює та об’єднана ідеєю. Що «Свобода» - жива партія, а не проєкт, який існує під вибори.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Андрій Білан: Потрібно бути собою і залишатися людиною
- 5 років депутатської каденції позаду. Як ви можете їх оцінити?
- Відчуття неоднозначні. З одного боку, надихає те, що вдалося зробити для громади міста та мого мікрорайону Вишків. Зроблено ремонти у дитсадку №18 та школі №12. У 2015 році третина вулиць мікрорайону не освітлювалась. Зараз фактично на кожній вулиці є світло. Одним з напрямків моєї роботи стала робота з молоддю та її залучення до патріотично-виховних акцій. Також вдалося організувати чудові заходи у співпраці з Волинським обласним еколого-натуралістичним центром. З іншого боку, є певне розчарування у байдужості частини лучан. Зміни можливі, коли є громадська активність. Проте дехто досі чекає на чудо, замість того, щоб гуртуватися і разом досягти цілей.
- Поділіться вашими інтересами та хобі
- Основне моє захоплення – туризм і подорожі. Ще до того як Росія анексувала Крим, я щоліта їздив на півострів. Брав намет, рюкзак. Мій старший син у свої 5 років піднімався зі мною на обидві вершини гори Демерджі. Ми спочатку відпочивали на морі, а потім подорожували горами. Піднімалися на гірські вершини, відвідували водоспади, лазили по печерах. Зараз моєму старшому сину 12 років. Він вже сім раз був на Говерлі. Ми з ним пройшли весь Чорногірський масив в Українських Карпатах. Відвідали усі найвищі вершини – від Попа Івана до Петроса.
Кожного року ми робимо одну-дві поїздки в гори. Щоб просто пройтися, перевірити свої сили, відпочити душею. Другий мій син, якому минулого року виповнилося чотири, також вже побував на Говерлі. Крім того, я об’їхав фактично всі замки України. Був у різних печерах.
Ще одне моє хобі пов’язане з виноградарством. Після роботи хочеться відпочити. І от в мене виникла ідея вирощувати виноград. Зараз маю понад 50 сортів. Роздаю друзям та знайомим. Пригощаю дітей у дитсадку. Виноград вирощую не під реалізацію, а для власних потреб. Також робимо вино.
- У яких країнах ви хотіли б побувати?
- Так склалося, що офіційно мені не вдалося побувати ще в жодній іноземній країні. Щоправда, неофіційно я був у Румунії. Одного разу взимку ми п’ять днів йшли через масив Мармароси. А кордон там проходить через вершини гір. Намет для ночівлі ми ставили з румунського боку гори, бо з нашого був вітер.
У 2013 році я активно готувався до поїздки на Кавказ. Моєю ціллю була найвища гора Європи – Ельбрус. Однак, російська агресія проти України звела ці плани нанівець. Однак, в мене є бажання з’їздити до Грузії та піднятися на вершину Казбеку. А ще – побувати на виноградниках Франції.
- Якими принципами керуєтеся у житті?
- Мій основний принцип: я ніколи не обіцяю людям, того, що не можу виконати. Ще один принцип, яким я керуюся у житті – сім’я понад усе. Не уявляю свого життя без сім’ї. Дуже сильно залежу від того, чи є в мене надійний тил та підтримка близьких людей в тому чи іншому починанні. Іноді краще відмовитися від певних задумів, якщо їх не розділяють мої рідні.
- Не можу оминути теми майбутніх місцевих виборів. Після 25 жовтня Луцьк стане центром великої громади. Шостий округ, в якому ви йдете першим номером у списку ВО «Свобода» на виборах до міської ради, включатиме також території Прилуцького старостинського округу та нинішньої Жидичинської ОТГ. Як успішно інтегрувати сільські території у склад міста?
- Потрібні комплексні рішення. Інтегрувати сільські території у склад міської ОТГ буде непросто. В першу чергу мешканці сіл мають відчути позитивні наслідки приєднання до Луцька. Мова йде про краще транспортне сполучення. Кращі дороги та освітлені вулиці. Впорядковані території, відремонтовані амбулаторії, школи і дитсадки. Доступ до різноманітних адміністративних послу на місцях. Появу нових робочих місць. Ось тоді, коли це все буде зроблено, можна стверджувати: від збільшення Луцька виграли всі. Ми стали потужнішою великою громадою, яка дбає про всіх, незалежно від місця проживання.
- Нещодавно Луцьк відсвяткував 935-річчя. Ким для вас є Луцьк?
- Це місто, де мешкаю я і де мешкає моя родина. І це, напевно, головне. Я не планую залишати Луцьк чи тим більше виїжджати за кордон. І прагну, щоб місто розвивалося. Бо тут жити мені, моїм дітям, сусідам, друзям та усім, хто мене оточує.
Спілкувався Петро Герасименко
