Сьогодні знову на порядку денному суспільного обговорення постало питання існування та діяльності в Україні УПЦ МП.
Нагадаю, що 11 квітня 2023 року Волинська обласна рада одностайно ухвалила рішення про заборону діяльності УПЦ МП на території Волинської області та звернулася до президента щодо невідкладного розгляду у Верховній Раді закону, який забороняє діяльність цієї релігійної установи по всій Україні.
Такі рішення прийняли також інші регіони України: Рівненщина, Хмельниччина, Івано-Франківщина, Тернопільщина, Сумщина, Київщина, Львівщина, Житомирщина та інші.
До недавнього часу, здавалося, що нас почули і депутати Верховної Ради взялися голосувати за заборону московського патріархату. Проте, не все так просто…
У парламенті зареєстровано декілька законопроєктів «про заборону УПЦ МП», в тому числі від ВО «Свобода», автором якого є нардеп Оксана Савчук, поданий ще 22 березня минулого року. До речі «Свобода» неодноразово пропонувала такі законопроекти, починаючи з 2005 року. Однак їх уперто ігнорували.
Проте, до уваги взяли законопроєкт який, на жаль, нічим не загрожує існуванню моспатріархату в Україні. Провладна більшість зробила усе для того, аби хоч якогось заспокоїти громадськість, яку так обурює беззаконня щодо прихильників, священиків МП, які і в період повномасштабної російсько-української війни допомагали ворогу. Я не буду вдаватися у деталі цих скандальних фактів співпраці УПЦ МП з кремлем, адже їх є вдосталь на теренах соцмереж, шпальтах газет та у кримінальних справах, відкритих правоохоронними органами.
Отож, законопроєкти, які були проігноровані верхівкою влади, мали б повністю заборонити діяльність «п’ятої колони кремля». Але що ми маємо на сьогодні?
Верховна Рада, у першому читанні, прийняла недолугий законопроєкт, який справді передбачає можливість припинення діяльності релігійної організації за рішенням суду. Наголошую «релігійної організації» і «за рішенням суду». Йдеться не про церкву московського патріархату загалом, а саме про «релігійні організації». А релігійними організаціями є конкретні храми, монастирі, навчальні заклади, котрі працюють під церковною вивіскою.
Отож, відповідно, доведеться «припиняти діяльність» конкретної церкви, а не «заборонити» УПЦ МП вцілому, і тільки у разі якщо діяльність релігійної громади буде визнана протиправною, чи приналежною до російської православної церкви, після низки екпертиз, досліджень, допитів та судів. Це фактично, відбуватиметься прихована легалізація Московського патріархату, враховуючи нашу судову систему. Судові розбірки можуть тривати роками, але антиукрїнська пропаганда у стінах храмів МП, загроза нацбезпеці українського суспільства відбувається зараз.
Показовим є те, що в час, коли воїни віддають життя, захищаючи нашу цілісність, незалежність та свободу, президентська сила заграє з московським патріархатом. Така картина вкотре підтверджує те, що у влади насправді немає бажання докорінно розв’язувати проблему моспатріархату в Україні.
Юрій Поліщук, депутат Волинської обласної ради від ВО "Свобода", перший заступник голови Волиньради
