Перший етап децентралізації завершився. Після 25 жовтня ми прокинемося у новій адміністративно-територіальній реальності. У Волинській області залишиться лише 4 райони. Територія регіону буде поділена на 54 об’єднані територіальні громади. Однією з яких стане Луцька міська ОТГ.
У попередні роки основною проблемою і загрозою для розвитку Луцька була його незначна площа. Обласний центр Волині був найменшим серед усіх обласних центрів України, за винятком Ужгорода. Це серйозно обмежувало його потенціал та можливості. І фактично перекреслювало будь-які ідеї про появу індустріального парку, великих підприємств та залучення серйозних інвесторів.
Зараз ситуація, на перший погляд, змінилася. Територія Луцької міської ОТГ дорівнюватиме близько 350 кв км. Для порівняння: площа Рівненської міської ОТГ після приєднання селища Квасилів становитиме менше 70 кв км. До складу Луцька увійдуть нові населені пункти. Зросте не лише площа, а й кількість населення громади. Та це не означає, що можна заспокоюватися і відпочивати на лаврах. Велика територія не гарантує автоматичного зростання потенціалу Луцька. Це лише шанс вийти на інший рівень розвитку і прискоритися. Стати економічним, культурним, туристичним, інноваційним центром.
Адміністративна реформа в Україні ще не завершилася. Не всі існуючі зараз ОТГ залишаться на карті через 5 років. Хтось виявиться фінансово неспроможним. А когось просто приєднають до більш потужної громади. Доля областей також точно невідома. Хтозна, можливо у 2025 році ми обиратимемо Волинську обласну раду, яка працюватиме не у Луцьку, а у Рівному. А Луцьк перетвориться у один з районних центрів Великої Волині.
Чи зможе Луцьк у майбутньому зберегти за собою статус обласного центру? Або стане містом, яке увійде до складу іншої області? Хтось скаже: та це не так важливо. Але історія показує, що адміністративний статус міста має значення.
Наведу яскравий приклад. Всі знають місто Кам'янець-Подільський. Це відносне невелике, хоча і затишне місто, з відомою фортецею і населенням близько 100 тисяч осіб. Воно входить до складу Хмельницької області і за економічним потенціалом значно поступається нинішньому обласному центру. Але були часи, коли все було інакше.
У 1797 - 1914 роках Кам'янець-Подільський був центром Подільської губернії. Саме статус міста як адміністративного центру сприяв його активному розвитку. На початку XX століття Кам'янець був 50-тисячним містом із розвинутою на той час промисловістю та активним культурним життям. За кількістю населення він перевищував Вінницю і був удвічі більший за Хмельницький. Але після Першої світової війни часи змінилися. Кам'янець-Подільський втратив статус адміністративного центру. Правда, у 1937 - 1941 році тимчасово Кам'янець-Подільська область була відновлена. Щоб 12 травня 1941 року зникнути назавжди. З того часу місто остаточно втрачає статус регіонального центру Поділля і стає провінційним.
У Луцька є два шляхи - наслідувати приклад Кам'янця-Подільського і в майбутньому перетворитися у скромне провінційне місто на узбіччі транспортних шляхів і активного ритму 21-го століття. Хоча і з власним замком та історичними будівлями. Або ж розвиватися як сучасний економічний, адміністративний, туристичний і логістичний центр. Та сповна використовувати свій потенціал і вигідне географічне розташування. Особисто мені більше до вподоби другий варіант.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Микола ФЕДІК: Луцьк має стати центром Великої Волині
Будьмо відверті: сьогодні Луцьк відстає за темпами розвитку від багатьох обласних центрів України. Я не говорю зараз про ремонти вулиць, прибудинкових територій, лампочки чи нові лавочки та сквери. Мова про глобальні речі, які у майбутньому будуть визначати, чи заслуговує Луцьк на те, щоб стати центром Великої Волині.
Інші міста будують повноцінні окружні дороги у дві смуги. Шукають інвесторів для відновлення роботи аеропортів. Знаходять кошти на будівництво нових мостів і транспортних розв’язок. Приваблюють великий бізнес вигідними умовами для відкриття потужних підприємств. Акумулюють можливості для реалізації проєктів індустріальних парків. Прискорено розвивають туристичну галузь. Врешті-решт, будують нові дитсадки та школи. А що з цього робиться у Луцьку? Нічого.
У моїй передвиборчій програмі на посаду міського голови є пункти, які стосуються стратегічних питань розвитку Луцька. Лише серйозні цілі здатні додати драйву і прискорити розвиток міста. Ми маємо жити не тільки сьогоднішнім днем, а й думати про перспективу. Яким буде місто за 5 чи 10 років.
Переконаний: ми спільно маємо працювати над розвитком Волині та її обласного центру. Залучати інвестиції, розбудовувати інфраструктуру, активно покращувати транспортне сполучення Луцька з іншими регіонами та країнами. Треба відійти від провінційно-містечкового мислення, ставити перед собою амбітні цілі та досягати їх. Від цього виграє не лише Луцьк, а й вся волинська громада. Бо якщо наше місто одного дня втратить статус обласного центру, то це може бути назавжди.
Микола Федік, кандидат на посаду міського голови Луцька від ВО «Свобода»
