Каденція Луцької міськради, яка розпочала свою роботу наприкінці листопада 2020 року, особлива. Адже їй судилося працювати у принципово нових адміністративно-територіальних реаліях. Своїми враженнями про старт сесії восьмого скликання та думками з приводу актуальних проблем розвитку громади ділиться Микола Федік – лідер фракції ВО «Свобода».
- 27 листопада 2020 року розпочала роботу нова каденція Луцької міськради. Чим, на вашу думку, вона відрізнятиметься від попередньої?
- Луцька міська рада восьмого скликання специфічна. Вона буде працювати з питаннями, з якими раніше не стикалися жодні попередні каденції міської ради. Ми прокинулися у нових політичних, територіальних, економічних реаліях наступного дня після виборів. Те, про що довгий час говорили, сталося. Луцьк перетворився у центр великої територіальної громади. Це – серйозні потенційні можливості. Але разом з тим ми отримали багато викликів.
Досвіду роботи у нових територіальних масштабах не мають ні керівництво міської ради, ні депутати попередніх каденцій. Депутатський корпус ще не зовсім усвідомлює з чим тепер має справу. Тому деякий час доведеться звикати до роботи у нових умовах. Вирішувати проблеми не лише міста, а й сіл які увійшли в громаду. Окремі з них розташовані за 20 – 30 км від Луцька. Раніше міська влада не стикалася з проблемами сіл. Нас не цікавили питання сільських доріг, аграрного господарства, наявної там соціальної інфраструктури. Тепер усе це зміниться. Адже понад 21 тисяча мешканців нашої громади живе у сільській місцевості.
- Перші кадрові призначення відбулися без гострого політичного протистояння. З чим це пов’язано?
- Є повноваження міського голови, закріплені у Законі «Про місцеве самоврядування». Там чітко сказано: міський голова пропонує кандидатури на посади заступників та секретаря міської ради. Що і було зроблено. Мер запропонував депутатам підтримати на посаду секретаря кандидатуру Юрія Безп’ятка. А на посади заступників – Ірину Чебелюк і Юрія Вербича. Міська рада підтримала такі пропозиції. Проте у Луцьку процес кадрових призначень не завершився. У нас досі немає першого заступника мера та кількох заступників. Зараз ми в очікуванні, кого ж запропонує мер міській раді.
Політичне протистояння під час кадрових призначень може виникнути лише за умови невідповідності претендентів на посади. До прикладу, в минулій каденції була спроба призначити заступником міського голови людину, яка засвітилася у роботі політичного проєкту Медведчука «Український вибір». Звісно, фракція «Свободи» та інші депутати виступили проти. І та особа не була призначена на посаду. Є й інші фактори, які можуть спровокувати загострення політичної напруги. Це спроба призначити на посади осіб, які замішані в певних корупційних скандалах чи непрозорих схемах. Звісно, що «Свобода» ніколи не голосуватиме за таких кандидатів. Але станом на сьогодні таких кандидатів міській раді не пропонували.
- Але в цілому минула каденція запам’яталася високим рівнем політичних пристрастей. А як ви охарактеризуєте початок роботи міської ради нового скликання?
- Вона частково схожа на початок роботи ради попереднього скликання. Спочатку усі депутати та фракції проявляють максимум конструктиву. Максимум бажання працювати на користь громади. Не спостерігається надмірної політизованості. Значних конфліктів також немає. Навіть сесії нової каденції проходять у швидшому темпі. Можливо, це пов’язано з якісною роботою постійних комісій. А можливо, на мою суб’єктивну думку, депутати минулого скликання були більш активними, ніж депутати нинішнього. Багатьом просто бракує досвіду, адже депутатський корпус серйозно оновився. Потрібний час, щоб усі влилися у роботу.
- Кажуть, що у місцевих радах класична коаліція для роботи не потрібна. А як щодо Луцької міськради?
- Абсолютно погоджуюся з тезою, що коаліція у міській раді не потрібна. Цього не вимагає жодний закон. Міська рада має працювати за іншими принципами. Якщо проєкти рішень корисні для громади та міста, за них потрібно голосувати, незалежно від політичної приналежності. А якщо вони спрямовані проти інтересів лучан та на задоволення меркантильних потреб вузького кола осіб, то підтримувати їх не можна в жодному разі. Фракція ВО «Свобода» працює саме за таким принципом. Лучани обрали міського голову. Вони зробили свій вибір. Подобається комусь це чи ні, але це – вибір лучан. Тож міський голова має повне право сформувати власну команду. Тепер він несе персональну відповідальність за стан справ у місті. Зі свого боку, ми не будемо перешкоджати формуванню його команди. Аналогічної позиції «Свобода» дотримувалась і під час формування команди Миколи Романюка в минулій каденції. В той же час ми будемо критикувати сумнівні чи шкідливі для міста рішення якщо такі будуть. Але хочеться сподіватися на краще.
- Тобто, позиція фракції «Свобода» у Луцькій міськраді нагадуватиме роботу в минулій каденції?
- Саме так.
- В той же час депутати вашої фракції очолили дві постійні комісії…
- Процес формування керівного складу комісій був відкритим. Відбувалися погоджувальні ради, розмови з міським головою, зустрічі з керівниками фракцій. Кожна політична сила подавала кандидатури депутатів, які могли б очолити ту чи іншу комісію. «Свобода» подала двох представників на посади голів. Мова йде про комісію з питань законності та депутатської діяльності і комісію з питань комунального майна та приватизації. Вони були підтримані іншими депутатами. Жодного зв’язку між формуванням коаліції та керівництвом постійними комісіями не існує. Своїх голів мають представники «Свободи», ЄС, «Батьківщини», «Слуги народу», «За майбутнє». Виняток становить тільки фракція «Свідомих». Напевно це сталось тому, що забракло політичного досвіду і вміння. А може тому, що в когось були надто великі апетити, які не мають нічого спільного з реальністю.
- Члени фракції «Свободи» і ви особисто були серед найактивніших депутатів минулої каденції. Плануєте працювати у тому ж руслі?
- Звичайно. Виконання передвиборчої програми вимагає високого рівня депутатської активності. Наша фракція під час роботи сесії Луцької міськради сьомого скликання підготувала багато проєктів рішень, запитів, звернень. Депутати працювали в округах, спілкувалися з лучанами. У новій каденції будемо продовжувати цю практику. До складу нашої фракції входять два депутати, які мають досвід робити у минулій каденції – я та Андрій Білан. Михайло Щур має серйозний досвід у виконавчому комітеті Луцької міськради. Алла Жупанюк була депутаткою Княгининівської ОТГ. А Володимир Пшибельський відомий активною громадською діяльністю. Наш об’єднують спільні цінності та принципи. Ми – одна команда. Приємно, що депутати фракції з перших днів активно включилися у роботу. А на останній сесії міська рада підтримала проєкт рішення щодо захисту історичної спадщини Луцька, автором якої є наш депутат Андрій Білан.
- Поговоримо про життя міста і лучан. Наприкінці грудня був ухвалений бюджет Луцької громади на 2021 рік. Як ви його оцінюєте?
- Бюджет-2021 ухвалений. Незважаючи на складний 2020 рік, Луцьк не отримав жодної підтримки з боку держави та уряду. Нам довелося самотужки вирішувати усі проблеми. Ми не можемо передбачити перспективи 2021 року. Пригадую, рік тому хтось говорив про довгострокове бюджетне планування. Але про яке планування може йти мова, коли виникають різні форс-мажорні ситуації? Коли місто позбавили пайової участі. Коли під питанням був акцизний збір. А хто може знати, що ще прийде в голову цій некомпетентній владі на чолі з президентом Зеленським? Ми можемо розраховувати тільки на власні сили, а не чекати підтримки уряду. Через пандемію коронавірусу та локдаун бюджет міста у 2020 році втратив близько 130 млн гривень. 2021 рік також розпочався з локдауну. Зрозуміло, що це – новий удар по міській казні. Бюджет на 2021 рік, враховуючи поточну ситуацію, є складним. Однак, соціальну складову вдалося зберегти. Тому «Свобода» підтримала бюджет-2021. Будемо сподіватися, що його наповнення буде кращим, ніж очікувалося.
- У січні лучани пережили новий локдаун. Чи дійсно він був потрібний місту?
- Локдауни в Україні схожі на експерименти влади Зеленського над суспільством. Ніякого науково та економічно обгрунтованого плану дій в уряду немає. Боротьба з коронавірусом хаотична. Влада лише вдає, що активно бореться з хворобою. Згадаймо перший локдаун, коли позакривали усі малі магазини, але дозволили працювати «Епіцентру». Про карантин вихідного дня, який спровокував скупчення людей у закладах торгівлі наприкінці робочого тижня. Аналогічна абсурдна ситуація спостерігалася під час січневого локдауну. У магазинах з якогось дива заборонили купувати окремі категорії товарів. Усі кафе та ресторани закрили. А на відомих курортах яблуку ніде впасти. Чи може у Карпатах коронавірусу заборонили поширюватися спеціальним указом Зеленського? Січневий локдаун завдав чергового удару по малому та середньому бізнесу. І втрати від нього ще потрібно підраховувати.
- Новорічним подарунком від уряду Зеленського цього року став ріст тарифів на газ та електроенергію. Це випадковість чи прогнозоване рішення?
- Кожний політик в Україні перед приходом до влади обіцяє знизити тарифи. Наводить аргументи, як це можна зробити. Але, отримавши всю повноту влади, швидко забуває про обіцяне і робить навпаки. І, замість служити українському народу, починає служити таким олігархам як Фірташ і Ахметов. Зеленський і його уряд – не виняток з цього правила. Звідси стрімке здорожчання вартості газу, ріст цін на електроенергію та скасування пільгових тарифів для населення. Багато лучан мали можливість платити по 90 копійок за кіловат електроенергії. А тепер будуть платити 1,68 гривень. Такий ріст тарифів – серйозний удар по бюджету, особливо для пенсіонерів.
Уряд запровадив підвищення тарифів відразу після запровадження суворого карантину. Допускаю, локдаун та підвищення тарифів взаємопов’язані. Щоб люди не дуже бунтували і не виходили на акції протесту проти росту цін на комунальні послуги, влада посилила карантин. А потім оголосила про ріст цін. І лише обурення людей змусило владу піти на поступки. Хоча, насправді, українців обманули. Спочатку вартість газу зросла на 50%. Потім знизилася на 30%. Та і то до кінця опалювального сезону. Тобто, історія ще не завершена. Луцька міськрада не раз зверталася до влади з приводу росту тарифів. Думаю, попереду нас чекає ще не одне таке звернення. Але звернення проблему не вирішать. Єдиний вихід – повернути стратегічні підприємства енергетичного сектору у державну власність.
- Ще у 2019 році площа Луцька становила 42 км2. Зараз вона зросла до 382 км2. Чи є підстави стверджувати, що місто отримало значно кращі шанси для свого розвитку?
- Ви правильно підмітили: місто справді отримало шанси. Але треба ще правильно ними скористатися. А це – дві різні речі. Саме по собі збільшення площі навіть у 10 разів не означає зростання економічної потужності, можливостей та добробуту мешканців громади. Для цього слід довго і наполегливо працювати. Перед початком будь-якої справи потрібно грунтовно проаналізувати вихідні дані. Ми зіткнулися з новими реаліями. Тепер сільські території займають більшу частину площі великої громади.
Тому першочергово необхідно вивчити потенціал та ресурси громад, які приєдналися до Луцька. Чи можна залучити туди інвесторів? Який бізнес там можна розвивати? Чи реально створити у межах громади індустріальний парк? Розбудова якої соціальної інфраструктури потребує найбільшої уваги? Розробити на основі цього стратегію розвитку Луцької громади на найближчі 5 років. А потім поетапно її втілювати.
Спілкувався Петро Герасименко
