Волинський свободівець Василь Озоровський родом з Ківерців. Із націоналістами – з часів Революції Гідності. Коли у 2014 році чобіт окупанта ступив на українську землю – Василь добровольцем вступив у батальйон «Січ»… Потім займався підприємництвом, ще до повномасштабного вторгнення підписав контракт із ЗСУ, тож велика війна застала захисника на службі.
Нині свободівець у підрозділі забезпечення на одному з найважчих напрямків фронту – на Куп`янському. Ми додзвонилися до захисника, аби поставити кілька запитань.
- Василю, чи пам’ятаєте перший день війни?
- Звісно пам’ятаю. Відчуття несподіванки не було – до повномасштабного вторгнення ми уже готувалися. 24 лютого під ранок зателефонувала сестра і сказала, що з росії ракетами обстрілюють Україну – я тоді саме був на полігоні на Львівщині.
- Де за ці два роки пролягли Ваші воєнні стежки?
- Наша 10 гірсько-штурмова бригада «Едельвейс» спершу була на Волині, потім в Житомирі, потім під Києвом, де тоді точилися важкі бої. Після того нас перекинули на один з найгарячіших напрямків на Донбасі – Бахмут. Зараз - Куп’янськ.
- Що нині на Куп’янському?
- Це, як відомо, важкий напрямок, бо ворог не полишає спроб захопити місто. Куп’янськ для нього - важливий логістичний вузол, центр залізничного сполучення. Саме через Куп’янськ проходить гілка постачання, яка живить всю північну частину Луганщини.
- Обстріли тривають?
- Вони тут постійно. У ворога багато боєприпасів, а у нас, на жаль, – ввімкнено режим економії. Наш один наш боєприпаси припадає до 10 їхніх, це щонайменше.
- Чого нам ще бракує, окрім зброї?
- Ще б трохи доброї техніки. Але назагал – зброя, зброя і ще раз зброя…
- Що в цей час Ви найважче сприймаєте?
- Втрату друзів.
- А що Вас тримає?
- Потреба стримати ворога. Не дати йому просуватися далі. Адже відомо, що вони залишають по собі. І звісно ж підтримує сім’я – батьки, дружина, дочка…
- Що Ви зрозуміли про ворога?
- Вони чи то зазомбовані чи просто – не люди.
- Що нам потрібно для перемоги?
- Окрім зброї – міцний тил. Ті, хто воює, дуже його потребують. Щоб у цьому тилу не було корупції, не було безладу, не було зневіри…
- Чого чекаєте від весни?
- Не те що чекаю – сподіваюся. Перемоги…
Джерело: Тижневик ВО "Свобода"
