Ця частина спогадів про життя Володимира-Волинського в післявоєнний період буде присвячена не надто відомим сторінкам із життя міста. Зрозуміло, що тисячолітня історія Володимира-Волинського є беззаперечним свідченням того, що живемо ми не на одному шарі поховань наших давніх предків. Особисто я і не підозрювала, що на території педагогічного коледжу є кілька німецьких поховань, адже там у роки війни розміщувався військовий шпиталь. Лише кільком людям у місті відомо, що похований там німецький комендант міста, якого вбили партизани.
Гадаю, що ні для кого не є секретом, що наше нині українське місто було до 1941 року населене в основному євреями. За різними даними, сини Ізраїлеві впродовж сотень років становили в нашому місті більшу частину жителів. Єврейське кладовище знаходилося майже в центрі міста, займаючи територію, де зараз частково розташований парк ім. Ю. Гагаріна. Частина вулиці Драгоманова в нинішньому її варіанті теж певною мірою проходить по території колишніх поховань.
Єврейське кладовище було історично приречене після того, як євреїв у місті не стало. На початку 50-х років із залишків надгробків заклали два будинки по вулиці Драгоманова.
На початку 1940 року, неподалік приміщення колишнього домініканського монастиря, де розташовувався штаб 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону прикордонники накопали дві гори черепів. Територію обгородили високим парканом і туди нікого не пускали до того часу поки черепи не було вивезено в невідомому напрямку.
Наукова співробітниця ДІКЗ «Стародавній Володимир» Орися Вознюк розповідає, що за кілька місяців після смерті Сталіна, у 1953 році, в місті пройшла каральна акція.
– У сквері навпроти нинішнього ресторану «Дружба» було розстріляно приблизно 8 вояків армії УПА. Їхні тіла виставили на всезагальний огляд. На впізнання тоді зганяли жителів міста – того, у кого при спогляданні на застріленого хоч якось змінювався вираз обличчя - відразу ж забирали в НКВД. Для поховань тіл загиблих під валами зі сторони нинішнього речового ринку почали рити яму. Під час копання один із копачів знайшов горщик із монетами. За лічені секунди здійнявся такий ґвалт, а сам власник знахідки зробив спробу втекти, та монети в нього швидко відібрали силові структури.
Неподалік теперішнього пологового будинку до 1939 року стояло п’ять великих хрестів – так позначали місця поховання тих, хто помер у лікарні. До речі, за Польщі цей сквер називали цвинтарем нехрещених немовлят.
У 1978 році під час знесення двоповерхового приміщення магазину «Дитячий світ», що був по вул. Ковельській, обабіч костелу, в підвалі було знайдено чимало кістяків. Про знахідку ніде не повідомлялося, але старші жителі міста знали, що рештки належать померлим звичайною смертю людям. Після війни, коли діяла карткова система видачі продуктів, померлого краще було заховати, а на його картку отримувати такі необхідні харчі, адже чергу за 250 грамами хліба на одну особу в місті займали ще о 3-й годині ночі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що приховують підземні ходи Володимира?
Найбільше масове поховання у Володимирі-Волинському з’явилося у роки Другої світової війни. У північній частині міста німці облаштували концтабір для військовополонених радянських офіцерів «Норд-Офлаг-365». Десятки тисяч людей було закатовано та фізично знищено у цьому концтаборі. В часи правління генсека Брежнєва стало модно перепоховувати рештки радянських воїнів у спільні братські могили. Коли у 1966 році на місці концтабору облаштовували меморіал, то в той день, коли везли перепоховувати труни із розстріляними - місто принишкло. Обабіч дороги стояли, схиливши голови у скорботі, люди з квітами. Вони мовчки супроводжували страшну траурну процесію.
Володимир-Волинський приховує ще чимало цікавих сторінок зі свого минулого. Всі вони - трагічні і радісні - відкривають нове обличчя міста, яке в усі часи жило повноцінним життям. Хочеться сподіватися, що знання нашого минулого допоможе нам, нащадкам, краще прожити майбутнє.
Ярослава Вознюк
