Поки Трамп позбавляє країну зброї, в уряді панує хаос, пише The Economist.
З огляду на те, що припинення вогню не передбачається, Україна готується до затяжної війни. Новини з фронту невтішні. Російські війська близькі до того, щоб перетворити Суми, місто з довоєнним населенням 250 тисяч, на сіру зону.
На Донбасі триває кривава бійня, Росія наступає. Рекордна кількість російських безпілотників і ракет обрушується на великі міста України — інколи понад 500 за одну ніч.
У ніч із 30 червня на 1 липня американська військова допомога, яка скоротилася після перемоги Трампа на виборах, раптово зупинилася: усі постачання зброї були призупинені, деякі літаки навіть розвернулися у повітрі. Ніхто не знає, чи ця пауза тимчасова (як у березні), чи постійна.
Одні джерела стверджують, що Трамп не знав про зупинку; інші — що це частина плану натиснути на Україну, змусивши її піти на поступки Росії та укласти мирну угоду, якою б поганою вона не була для президента.
Але військова драма — лише одна сторона історії. Не меншою тривогою викликають внутрішньополітичні розколи, чистки та міжусобиці, які можуть зруйнувати країну зсередини набагато сильніше, ніж усе, чого росіяни здатні досягти насильством.
Три червневі події задали тон. 23 червня віцепрем’єр Олексій Чернишов, якого колись називали можливим наступним прем’єром, став найвищим українським чиновником, коли-небудь офіційно звинуваченим у корупції. Знаходячись у Європі у справах уряду, він спочатку затягував із поверненням, створюючи абсурдний образ міністра з питань репатріації українців, який планує власне вигнання.
Приблизно в той же час Кабінету міністрів повідомили про можливі перестановки і призначення новою прем’єркою 39-річної Юлії Свириденко. Була також нова спроба відсторонити незалежного й войовничого керівника розвідки Кирила Буданова, але наразі вона провалилася.
Багато джерел вказують на тіньову роль Андрія Єрмака, керівника Офісу президента, який де-факто є головним міністром, відіграючи ключову роль у всіх трьох інтригах.
Величезна роль Єрмака у владі породжує чутки й підозри. Його помітна фігура лише посилилась під час війни, ніби живлячись ослабленням суперників. До приходу у 2019 році як молодшого помічника Зеленського він був відомий як телевізійний і кінопродюсер, юрист, діловий посередник.
Його злет був стрімким і неочікуваним, але мало кого вразив. Нещодавні статті в Politico описують американське розчарування підходом Єрмака до дипломатії.
Дехто бачить у різкому помічнику лише громовідвід для ширшої втоми американців від України, але такі повідомлення відображають реальне відчуття, що для нього двері у Вашингтоні закриваються.
Багато хто очікував, що Єрмак боротиметься за своє політичне життя. Але три червневі драми свідчать про протилежне: він сильніший, ніж будь-коли.
Немає доказів, що Єрмак безпосередньо наказав розслідувати Чернишова. Але три чиновники анонімно кажуть, що Єрмак свідомо давав хід одним справам і заморожував інші.
Справжній злочин Чернишова, за їхніми словами, полягав у тому, що він став перешкодою для Єрмака: намагався стати альтернативним каналом для відносин із США, а його падіння розчистило шлях для просування Свириденко, яка тісно з ним пов’язана.
Ідея, що протеже Єрмака замінить нинішнього прем’єра Дениса Шмигаля — покірного адміністратора, — не нова. Рік тому Зеленський наклав на це вето. Але відтоді Єрмак став сильнішим, а його опоненти слабшими.
Очікується голосування в Раді. Крім прем’єра, можливі зміни в освіті, медицині, культурі, соціальній політиці й фінансах. Один високопоставлений чиновник каже: «Андрій завершує те, що вважає незавершеною справою. Більшість людей — його».
У червні назріла ще одна драма: трирічна ворожнеча між Єрмаком і генералом Будановим мала завершитися його усуненням. Прихильники Єрмака називають генерала нестриманим революціонером, який будує власну політичну машину.
«90% в ОП вважають його божевільним, 10% — генієм», — каже один із інсайдерів. Прихильники Буданова називають його державником, здатним сказати Зеленському неприємну правду. До середини червня вони боялися, що «дев’ята спроба» Єрмака буде вдалою.
Це виявилося передчасним. Використовуючи суміш тиску й хитрощів, Буданов домігся чергової відстрочки. За оцінкою The Economist, йому могли допомогти й неодноразові попередження Білого дому.
Виживання Буданова показує, що остаточне рішення залишається за Зеленським. Єрмак черпає владу не сам по собі, а з тісної співзалежності з президентом, яку ніхто не може до кінця пояснити.
Жорстка закулісна політика не дивина для країни, яка пережила понад три роки війни. Але стратегічна ситуація, що постійно погіршується, робить централізацію влади небезпечною.
Натомість відкритості не передбачається. Україна ризикує глибокою політичною кризою та стратегічним дрейфом.
Зростає тривога через дрейф у бік авторитаризму — зокрема використання влади, щоб не допустити опонентів до політики.
«Росіяни підсмажують нас на повільному вогні, а ми граємося в дурниці з дуже серйозними наслідками», — каже один високопосадовець.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: РНБО запровадила санкції проти криптовалютних схем Росії
