Є такий ліберально-опозиційний російський історик — Марк Солонін. Писав про Другу світову з антисталінських позицій, критикував Путіна. Були в нього цілком адекватні думки та аргументи. Потім в Росії у нього почалися якісь проблеми і вирішив він перебратися в Україну, відкрити ютюб канал та продовжити діяльність вже звідси. Україна гостинна, всіх російських лібералів прийме та обігріє.
Але сьогоднішня діяльність Солоніна до історичних досліджень не має жодного стосунку. Останнім часом у нього одна тема — боротьба з українським буржуазним націоналізмом.
Чому я вживаю совковий штамп про буржуазний націоналізм? Бо Солонін, який стільки років із цим совковим наративом ніби як боровся, сьогодні повністю у ньому розчинився і став його ретранслятором. Свідомо так сталося, або його понесло саме на українській темі — не ясно. І насправді не важливо. Коли він дійшов до відео-вставок з совєцьких художніх фільмів про війну як ілюстрацій «звірств бандерівців» — коло остаточно замкнулося.
Якщо ви думаєте, що Солоніну йдеться про якусь ліберальну критику націоналізму взагалі (принаймні, це було би послідовно) — то ви помиляєтеся. Солоніна не цікавить польський, єврейський, угорський чи будь-який інший націоналізм, окрім українського. Сталінізм, путінізм та інші види російського шовінізму теж не на часі. Тим більше, що під тезами Солоніна з «українського питання» залюбки би підписався будь-який сталініст, путініст або чорносотенець.
Якщо коротко, основні тези російського ліберала виглядають десь так:
— нема ніякої Західної України, є лише Східна Польща. Західну Україну придумали більшовики. Просто Україну теж придумали більшовики;
— в ОУН був галицький націоналізм, галичани не зовсім українці, або взагалі не українці — але це не точно;
— ОУН і УПА — збіговисько погромників і злочинців, але й серед інших українців, які в різні часи боролися за незалежність — позитивних героїв нема. Принаймні, про таких не згадується. Навіть Винниченко сумнівний, бо певний час співпрацював з «погромником» Петлюрою і йому приписують «пошлую» фразу про російський лібералізм, який закінчується на українському питанні;
— Солонін годину розповідав про передвоєнний розкол в ОУН, але примудрився жодним словом не згадати про Карпатську Україну. Треба було сильно старатися, але він зміг. Спротив оунівців окупації Закарпаття Угорщиною (союзницею Гітлера) — це ж як ламає картину про «українських націоналістів — маріонеток Німеччини», тому про це взагалі ні слова. В кращих традиціях махрової пропаганди — незручні факти просто ігноруються. Не було ніякої Карпатської України, їдемо далі;
— у міжвоєнній Польщі українці жили як в санаторії, чим вони були незадоволені — не ясно. Тему польсько-українську війну 1918-19 Солонін не розкриває. Про цілу епопею з автономним статусом Галичини, який мав бути наданий згідно рішення Ліги Націй і який так і не був реалізований — теж. Про пацифікацію згадано як про цілком легітимну і взагалі майже гуманну акцію. Українці насправді були всім задоволені, просто оунівці брали гроші у Німеччини і СССР, щоб мутити воду, ось і все. При цьому Бандера ще одночасно примудрявся бути агентом польської поліції;
— ОУН у 1930-х роках не була апологетом ліберальної демократії! Жахливий компромат. І це в момент, коли демократичними в Європі та Північній Америці з натяжкою лишалося всього декілька країн. І навіть ці демократичні країни були колоніальними імперіями. Або в них діяли расові закони. Але всі претензії до українців, у яких тоді не було своєї держави взагалі. Принцип історизму в усій красі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'ятий і шостий здатні так боротися за мир, що можуть не залишити каменя на камені, - Юрій Сиротюк
Ну і так далі, і тому подібне.
Мені можуть сказати — навіщо взагалі на це реагувати? Може ще почати всерйоз розбирати і шукати маніпуляції у статтях Путіна та монологах Кісєльова?
Причина проста.
Репутація ліберальності та опозиційності до Путіна додає в очах частини української аудиторії додаткового авторитету будь-якому росіянину, навіть якщо він говорить повну маячню.
І якщо українофобську маячню говорить умовний Жиріновський — нічого додатково пояснювати не треба. А якщо те саме говорить Солонін, який втік з Росії і писав книжки проти Сталіна — деякій частині української аудотиорії додатково пояснювати треба.
Андрій Іллєнко - український політичний діяч, народний депутат України VII та VIII скликань, заступник голови ВО «Свобода».