«Богемська хроніка» Козьма Празького згадує лучан у XII ст., переказ легенди від IX ст. Згадуються лучани й в документах празького єпископства XI ст.
Про це у мережі Фейсбук інформує Облакъ Осиянъ.
Історики запевняють, що Лучани - слов'янське плем'я, яке мешкало по річці Огрі і її притоках, на просторі від Рудних гір до гір Шумави (Чехія). Що нам про це племя розповідають літописи:
«І Морава, і Харвати, і Сорбин, і Лучанин, і Ляхин, і Кракар, і Боймин походять від синів Доданім (мжлв. мається на увазі Дудлеби, Дуліби), живуть же вони на березі моря, від кордону Булгар до Венетікії на морі; і звідти тягнуться до кордону Саксонії, до великого моря; вони ж і називаються Склави» ("Книга Іосіпон", написана в середині X ст., в Південній Італії).
«Богемська хроніка» Козьма Празького згадує лучан у XII ст., переказ легенди від IX ст. Згадуються лучани й в документах празького єпископства XI ст.
Ймовірно, первинно назва лучан походить від слова «луг» (пасовище для скотарства). Можливо вони були частиною групи чеських племен нарівні з пшованами, злічанами, літомеричами, седличанами, дечанами, лемузами. Також можливо що це назва частини тих же Лужичів, Лужан. З цього приводу пояснення дає Йордан. У своїй праці він без жодних вагань заявляє:
"Галицію й Лузитанію споконвіку населяли свави". То чи не слід зробити й висновку, що Галицію населяли галичі, а Лузитанію - лужичі? Бо спробуймо написати латиною слово “лужичі” - й одержимо "luzici", а звідси й "Luzitania". Так само - galici, galisi.
Читайте також: Історики розповіли про походження назви «Волинь»
За Баварським Географом Лужани мали 30 градів. З 932 року були під владою німців, у 1002-1031 роках належали до Польщі. Отже фактично Лучани вихідці із Богемії (Чехії) - в якій була утворена перша держава слов'ян - Само.
Tyszkiewicz L. A. Słowianie i Awarowie. Organiacja plemienna Słowian. - Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 2009. - S. 164.
Войтович Л. «Баварський географ»: спроба етнолокалізації населення Центрально-Східної Європи IX ст. // Український історичний журнал. - К.: «Дієз продукт», 2009. - Вип. 5, (№488). - 241 с.
