Російська православна церква (РПЦ) – не релігійна установа в класичному розумінні, а добре організований пропагандистський та мобілізаційний підрозділ держави-агресора. Під повним контролем влади російської федерації, ця структура роками виконує конкретні завдання кремля: від ідеологічної обробки населення до відкритої підтримки збройної агресії проти України. Під гучними гаслами «захисту православ’я» РПЦ фактично благословляє масові вбивства, виправдовує окупацію та розпалює релігійну й національну ворожнечу.
Не виняток і Київська митрополія УПЦ, яка, як офіційно встановила Державна служба України з етнополітики та свободи совісті, має ознаки афілійованості з РПЦ — організацією, діяльність якої в Україні заборонена. Зв’язок очевидний: священники з московської церкви регулярно їздять у так звані «відрядження» на тимчасово окуповані території України, де займаються не духовним служінням, а відвертою підтримкою російських окупантів.
За наказом патріарха Кирила (Гундяєва) тисячі таких «пастирів» щороку вирушають у зону бойових дій, щоб піднімати моральний дух загарбників, благословляти їх на подальше кровопролиття. Це – цинічна глорифікація війни та тих, хто її веде.
Яскравий приклад — протоієрей Олександр Данілов, керівник єпархіального відділу по роботі з російською армією і МНС Уфимської єпархії Башкортостанської митрополії РПЦ. Цей «діяч» у липні 2024 року незаконно перетнув державний кордон України та вирушив на тимчасово окуповані території. Мету поїздки ніхто й не приховував – благословляти російських військовослужбовців, які жорстоко та цинічно вбивають українців.
Данілов відкрито підтримував їхні дії, виправдовував війну та підносив загарбників до статусу «героїв». Ці кадри й дописи він та його колеги публікували, без сорому, на офіційних сторінках у соцмережах і на сайті Уфимської єпархії, перетворюючи церковну кафедру на трибуну кремлівської пропаганди
(https://www.eparhia-ufa.ru/news/nachalas-komandirovka-protoireya-aleksandra-danilova-na-svo).
Така діяльність має всі ознаки злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110 Кримінального кодексу України («Посягання на територіальну цілісність та недоторканість України, поєднане з розпалюванням національної ворожнечі») та ч. 2 ст. 436-2 («Виправдовування та глорифікація збройної агресії російської федерації»). Це не просто «подорож священника» – це фактична участь у війні проти України, лише під рясою, а не у військовій формі.
РПЦ та її представники – не миротворці, а духовні диверсанти, які допомагають Кремлю вести війну на всіх фронтах – від інформаційного до морально-психологічного. Їхні проповіді – це не слова миру, а інструкції для вбивць. І поки вони носять хрест на грудях, на їхніх руках – кров українців.
