Дерусифікація в Іваничівській громаді «зависла» в повітрі. Вона ніби й відбулася, адже декілька вулиць таки перейменували. Однак три вулиці досі є маркерами історії чужої країни, яка століттями знищувала і нашу країну, і наш народ і взагалі все українське. Й продовжує це робити досі.
Про це пише БУГ.
Нагадаємо, на пленарному засіданні 30-го вересня 2022 року депутати перейменували 10 вулиць у населених пунктах громади. Відтак більшістю голосів вулиця Мічуріна стала Вишневою, Єрьоміна – Шкільною, Гагаріна – Романа Шухевича, Тарасова – Героїв УПА, Колгоспна – Вільної України, вулиця Першотравнева в селі Менчичі – Травневою, а вулиця Федотова в селі Мишів – Миру.
Однак повністю позбавитися від наслідків колоніального минулого в Іваничах не захотіли. Відтак й досі є вулиці 8 Березня в Іваничах і Мишеві та Першотравнева в Іваничах.
Довідка.
Першотравневими називали вулиці по всій Україні на честь радянського Дня міжнародної солідарності трудящих. Тому ця назва мала б бути змінена, однак в Іваничівській та Литовезькій громадах, як бачимо, не охоче прощаються із радянщиною.
8 березня – вважають міжнародним жіночим днем. Проте у витоків свята стоять комуністи, а величезний вплив на його розвиток мав СРСР. І хоч свято 8 березня зародилося у 1910 році на Другій міжнародній соціалістичній жіночій конференції в Копенгагені. Тоді учасниці підтримали пропозицію німецької соціалістки Клари Цеткін щорічно відзначати День жінок на початку березня проведенням демонстрацій, де жінки заявляли б про свої права.
Дослідниця жіночого руху Марта Богачевська-Хомяк також стверджує, що 8 березня потрапило в СРСР зокрема через росіянку Інесу Арманд, яка була подругою Леніна і переконала його у необхідності “жіночого свята”. Після перемоги більшовиків це свято цікавило радянську Росію і звідти просувалися всі імпульси. Ініціаторка цього свята Клара Цеткін увійшла в комуністичний інтернаціонал і була активним діячем в СРСР. Детальніше про походження свята можете прочитати за посиланням.
Збройний напад росії на Україну 24-го лютого став своєрідною точкою незвороту для викорінення всього російського із нашої держави. Однак, ймовірно, в Іваничах думають інакше.
Адже майже за рік часу в селищній раді жодного разу не порушували питання перейменування цих трьох вулиць. Мешканці не хочуть, а посадовцям менше роботи. За цей період на війні з окупантами загинули молоді, сміливі й відважні чоловіки, які були жителями громади. Тож берегти пам’ять про країну, яка їх вбила, має бути соромно. Може варто переназвати ці вулиці на честь когось із цих відважних воїнів? Адже ми маємо увіковічнювати власних Героїв, які віддали свої життя заради кожного з нас, а не триматися за пропагандистське радянське минуле.
Зауважимо, що до Іваничівської громади прирівнялася й Литовезька, де також категорично відмовляються дерусифікувати частину вулиць, які пов’язані з радянським минулим. Йдеться про вулиці Першотравнева і 8-го Березня в селі Кречів та Інтернаціональну в селі Мовники.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Томашевській забракло сміливості забрати землі у МП: військовий з Іванич розкритикував позицію голови
