На жаль, ще одна недописана історія життя, ще одна втрачена надія. Після понад року очікувань, болю й невідомості до рідного міста назавжди повернувся наш Герой — Роман Валерійович Лайтар.
Про це повідомили у Ковельській міській раді, - інформує ВолиньUA.
Важко змиритися, дуже боляче втрачати таких хороших, молодих людей. Історію воїна, його життєвий шлях — довжиною лише у 42 роки — переповів під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка.
Роман — корінний ковельчанин. Навчався у загальноосвітній школі №8. Із дитинства вирізнявся допитливістю та любов’ю до читання — книги стали для нього хорошими друзями й залишалися поруч упродовж усього життя.
Як і багато ровесників, у шкільні роки Роман захоплювався спортом. Займався вільною боротьбою під керівництвом тренера Анатолія Мілехіна.
Після дев’ятого класу здобув спеціальність слюсаря у професійно-технічному училищі №7. Працював у ПТМ «Ковельтепло», згодом — у Ковельському МТМО. З часом перейшов у приватну справу й зарекомендував себе як умілий майстер у меблевій галузі.
Роман багато читав, цікавився історією, фантастикою, природничими науками, черпав для себе цікаву інформацію з науково-пізнавальних журналів. Він був людиною різнобічною: спокійним і зосередженим на самоті, але водночас відкритим до живого спілкування. Друзі цінували його за щирість, вірність і надійність — у його порядності ніколи не сумнівалися.
Одним із його незвичних захоплень було вирощування кактусів. У їхній стриманій, суворій красі Роман бачив символ витривалості й здатності виживати за найскладніших умов.
Особливе місце в його серці займала племінниця Злата. Він піклувався про неї, як про рідну доньку, намагався якомога більше часу проводити разом, ділитися знаннями, розповідати про прочитане й побачене.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Роман не мав сумнівів — він стане на захист України, щойно настане час.
У вересні 2024 року Роман був мобілізований. Після навчання приєднався до підрозділу 68-ї окремої єгерської бригади, яка тримала оборону на одному з найважчих напрямків — Покровському.
Під час телефонних розмов із рідними завжди цікавився Златою, просив берегти її та доглядати кактуси. Заспокоював близьких і запевняв, що повернеться додому, адже його чекають.
Уже під час війни в нього з’явилася ще одна мрія — здобути освіту військового психолога. Він бачив, наскільки побратимам потрібна моральна підтримка, і вірив, що зможе бути корисним. Оптимізм, внутрішня стійкість і здатність підтримати словом допомагали йому як у цивільному житті, так і на фронті.
Перше бойове завдання для бійців, які щойно прибули на лінію зіткнення, стало справжнім випробуванням. У надзвичайно складних умовах, перебуваючи в чисельній меншості, Роман разом із побратимами тримав позиції під постійним тиском переважаючих сил ворога. Вони стояли до останнього, виконуючи наказ і не відступаючи. Після бою зв’язок із Романом було втрачено.
Упродовж 13 місяців його доля залишалася невідомою. А невідомість — це завжди надія. Родина вірила до останнього. Та, на жаль, експертиза ДНК підтвердила: солдат, старший стрілець-оператор 3-го єгерського відділення 2-го єгерського батальйону військової частини А4056 (68-ї окремої єгерської бригади) Роман Лайтар загинув 15 листопада 2024 року в районі населеного пункту Селидове Покровського району Донецької області.
За мужність, героїзм і вірність військовій присязі Роман Лайтар був нагороджений відзнакою Єгерської бригади — «Хрест воїна-єгеря» І ступеня.
Міський голова висловив щирі співчуття рідним загиблого Захисника: мамі Тетяні Григорівні, сестрі Анні, племінниці Златі, усім, хто любив і знав Романа: «Немає таких слів, які могли б полегшити ваш біль. Спасибі вам за Героя, за його подвиг, за його внесок у нашу Перемогу. Це тяжка й непоправна втрата для всієї громади. Ім’я Романа назавжди буде вписане в історію нашого міста».
"Україна продовжує жити й боротися, бо має таких воїнів, як Роман Лайтар.Поховали воїна на Алеї Героїв міського кладовища.Вічна пам’ять і шана!", - йдеться у дописі.
Читайте також: На Волині невідомі зірвали дерево, посаджене Героєм, який загинув за Україну
