Україна може зіткнутися з найгіршою економічною рецесією за десятиліття, йдеться в даних дослідження Управління ООН із координації гуманітарних питань. Через пандемію, більше 80% сімей уже втратили частину доходу, а кількість бідних українців може зрости до 9 млн.
Але чи дійсно ці цифри демонструють об'єктивну картину і які групи населення постраждають насамперед – розбирався «OBOZREVATEL».
Бідність, але не крайня
У своїх підрахунках міжнародні організації переважно оперують поняттям крайньої бідності. За методикою підрахунків Світового банку вона настає, коли людина має дохід менше 1,9 дол в день. Але цей показник більш застосовний до дуже бідних країн Африки та Азії. В Україні людей, які перебувають за межею крайньої бідності, дуже мало. За даними Світового банку – всього 0,01%. Тоді як бідність існує в будь-якій країні, але визначається і за іншими критеріями.
Наприклад, в Україні бідними вважають людей, які заробляють на місяць менше встановленого фактичного прожиткового мінімуму. За даними вересня 2020-го, він становив 3763 грн. Це більше ніж удвічі вище рівня крайньої бідності, але якщо відштовхуватися від цієї цифри, бідних українців дуже багато. За прогнозами Інституту демографії та соціальних досліджень НАН, у 2020-му в Україні бідними стануть аж 45% громадян.
«За підсумками 2019 року, за нашими підрахунками, були бідними 41% українців, – розповідає завідувачка сектором дослідження рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень НАН Людмила Черенько. – Це визначалося за критерієм витрати нижчим за фактичний прожитковий мінімум. Якби економічний спад не почався з кінця 2019-го року, і не було б карантину, то 2020-го очікувалося б величезне зниження бідності, мало не до 31%. Через пандемію, як ви бачите, нас відкинуло на кілька років назад».
Як побороти бідність в Україні?
Якщо відштовхуватися від даних Інституту демографії, бідних українців уже набагато більше, ніж 9 млн. Але є й інші різновиди бідності, наприклад, відносна (дискретна) бідність. Як пояснює економіст Олег Пендзин, вона настає тоді, коли громадянин змушений жити на бюджетні виплати.
«Формально до бідних відноситься будь-яка категорія громадян, яка для виживання звертається по допомогу до держави. Всі субсидіанти – це люди формально бідні. Це не абсолютна бідність, про яку говорить ООН, це дещо інше. За такої бідності дохід людини наближається до прожиткового мінімуму», – каже Олег Пендзин.
Яку саме бідність відобразило в своєму звіті Управління ООН із координації гуманітарних питань в Україні – визначити досить складно, адже критеріїв оцінки вони не навели. Але очевидно одне – фінансове благополуччя українців до кінця 2020-го істотного погіршиться.
Хто постраждає?
Основні групи ризику – це домогосподарства, де є один і більше безробітний, а також домогосподарства з трьома і більше дітьми, дітьми до трьох років, неповні сім'ї.
«За підсумками року бідність збільшиться за всіма групами населення, – стверджує Людмила Черенько. – Однак певні ряди менші, серед інших – більше. У зоні ризику насамперед люди з низьким рівнем освіти, які мають менше можливостей працювати онлайн. Вони ж і найбільше постраждали в період жорсткого карантину навесні».
Так само тенденція відіб'ється і на малозабезпечених верствах населення. Вся соціальна допомога прив'язана до прожиткового мінімуму, тому люди, які нею користуються, закономірно мають найнижчий рівень доходів. Ба більше, доходи соціально-незахищених категорій ростуть повільніше, ніж середні доходи інших категорій, тому їхня купівельна спроможність тільки зменшується.
«Під час зростання середньої заробітної плати приблизно на 15-20% на рік, середні доходи населення зростають менше, – розповідає Олег Пендзин. – Бо у малозабезпечених верств населення індексація соціальних виплат проходить у меншій мірі, ніж зростання середньої заробітної плати. Індексація прожиткового мінімуму відбувається два рази на рік, виходячи з прогнозного рівня інфляції. Минулі роки за прогнозного рівня інфляції 10%, вона була 18%, були періоди – і до 40%. Якщо фактична інфляція вища прогнозної, малозабезпечені громадяни – бідніють. У країнах такого типу соціальної допомоги, як Україна, відбувається розшарування населення. Ті, хто працює й отримує зарплату – стають відносно багатшими, а ті, хто сидять на соціалці, іще біднішими».
Що робити державі?
У першій половині 2020-го року експерти прогнозували зростання безробіття, але тоді прогноз не виправдався, адже роботодавці знайшли можливість адаптуватися до викликів карантину. Людей переводили на неповний робочий тиждень, відправляли в адміністративну відпустку або давали використовувати регулярні відпустки. Але це був буфер, яким можна скористатися раз на рік, каже доцент Київської школи економіки Ольга Купець:
«Зараз може бути більша хвиля звільнень, ніж навесні. Постраждають сфери, які не можна перевести на дистанційну роботу, зокрема, сфера послуг. Можна говорити про те, що потрібна допомога від держави безробітним і частково безробітним. Але я схиляюся до того, що потрібно використовувати превентивні заходи. Потрібна підтримка бізнесу, щоб він не закривався, і не було звільнень. Потрібно не просто давати гроші, щоб вони проїдалися, а дозволяти людям заробляти. Також у групі ризику домогосподарства з дітьми. Найкращою допомогою їм теж буде можливість працювати для батьків: не потрібно закривати школи і дитсадки».
Серед можливої підтримки бізнесу Ольга Купець радить використовувати дерегуляційні методи: менше штрафів, більш сприятлива атмосфера ведення бізнесу, спрощення реєстрації.
Водночас, Людмила Черенько впевнена, що б уряд не робив – це не дасть ефекту на тлі економічного спаду. Ситуація покращиться тільки з ростом економіки.
«Якщо станеться диво і до кінця року економіка вийде з піке, в січні-лютому піде зростання економіки, то тоді 2021-го року, можливо, буде стабілізація рівня життя, а у деяких і виростуть доходи. У такому разі стабілізації ситуації з бідністю потрібно чекати до 2022-го року», - підсумувала Черенько.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Погуляйко перетворив Волинську ОДА у центр із працевлаштування донецьких корупціонерів
