Священник ПЦУ з Нововолинська Віктор Мартиненко поділився із духовенством тим, як можна причащати хворих на коронавірус і сповідати помираючих.
Про це він написав у своєму дописі для духовенства у facebook.
Допис подаємо без змін...
«Отці і братія! По всьому видно, що за кілька тижнів усі ми зіткнемося з проблемою. Треба буде причащати хворих на коронавірус і напутствувати помираючих. Питання: як то робити?
По-перше: після контакту з хворим священник стає контактною особою - несе потенційну небезпеку поширення вірусу мусить два тижні перебувати на обсервації. Таким чином виходить священник одноразового використання)
По-друге: про захисні костюми і спеціальні засоби у наших умовах годі й говорити - їх не вистачає навіть для медиків. До того ж вони дуже не дешеві.
По-третє: Навіть за умови використання захисних засобів, допуску у інфекційні стаціонари не буде.
Відтак, впевнений, треба про то думати вже, ібо время близко!
Можливі заклики йти так і причащати, покладаючись на віру і пастирський обов'язок, відразу відкидаю! Бо вважаю це не проявом віри, а спробою самогубства і потенційним замахом на вбивство своїх домашніх.
Отже, моя думка:
У випадках крайньої потреби причастя інфекційних хворих запровадити практику, коли священник передає Святі Дари хворому і той з благоговінням і побожністю причащається самостійно, або ж з допомогою людей, що здійснюють догляд за ним.
За необхідності сповіді - її можна здійснити за допомогою засобів комунікації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Такі контрольні пункти здатні самі розносити заразу», – відомий співак із Луцька
Практика самостійного причастя мала місце в історії - згадаймо древній звичай, коли диякони розносили Св. Дари по домах, тим, хто з поважної причини не міг бути на Літургії. З новіших часів згадується свідчення з житія святого праведного Іоанна Руського сповідника, - перед кончиною священник передав йому Св. Дари схованими у яблуці. Подібну практику мала катакомбна церква в часи гонінь ХХ ст.
Постає друге питання: як технічно це зробити, щоб уникнути втрати якнайменшої частиці Святих Дарів під час передачі Їх через персонал, чи необережне поводження самого хворого?
Наші дароносиці для цього не підходять. Щось на кшталт зіп-пакетиків - теж не варіант, - через неможливість не лишити там крихт і проблему з утилізацією.
Моя пропозиція:
Використати оболонки капсул - такі, як фасуються ліки, бади чи вітаміни. Священник, помістивши маленьку частку запасних Святих Дарів у капсулу, передає Їх причаснику у зіп-пакетику, безпосередньо, через персонал лікарні, або осіб, що доглядають хворого вдома. Після споживання, пакетик із заходами безпеки повертається священнику для утилізації згідно церковної практики», – йдеться у дописі.
Також священник просить архієреїв поміркувати над цим питанням і висловити свою думку.
