У період Великодніх свят багато хто з нас згадує не тільки про те, що потрібно ходити до церкви, але й вдається до екскурсів у минуле життя прабабусі. Згадуємо традиції, які переходять від покоління до покоління. Намагаємось за тиждень до Великодня ідеально підготуватись до свят.
Про це пише "Духовна велич Львова".
Люди починають свято вірити навіть у те, чого не розуміють. Чи часто ми задумуємось про суть звичаїв, звідки вони прийшли, і чи взагалі це християнські закони, а не забобони?
Дохристиянський період, первісні вірування назавжди пустили глибоке коріння і прижились в наших християнських традиціях . Насправді, серед всього святого є багато забобонів, які аж ніяк не прописані в Святому письмі.
Рештки свяченої їжі потрібно закопувати там, де не ступить людська нога, або ж спалювати. У дійсності така традиція є забобоном. Колись бувало й таке, що люди освячували очищені яйця, щоб свячена шкаралупа не впала на землю, та її не потоптали ногами.
Крихти , що залишались на столі, спалювали у печі, щоб їх не з’їли миші. У селі вірили, що миша, яка з’їсть щось свячене, перетвориться на кажана і буде літати над головою того, хто впустив їжу на підлогу.
Рештки від м’ясного закопували у полі, бо вірили, що такий обряд вбереже посіви від граду.
Отець Андрій з Гарнізонного храму Святих Апостолів Петра і Павла розповів, що ж робити з рештками освяченого : «Рука не підніметься викинути освячені харчі, тому їх потрібно освячувати стільки, щоб з’їсти все. Якщо вже сталось так, що паска залишилася, то можна поділитися їжею з птахами. У молитві на освячення конкретно вказано що має бути у великодньому кошику .Святити потрібно паску, м’ясні страви , яйця, масло, хрін».
Відповідно це спростовує забобон про освячення ножа, яким потім ріжуть паску , вино чи інші продукти. Колись вірили, що освячений ніж зможе вберегти від хвороби.
Слова «Христос Воскрес» мають магічну силу. Коли у церкві вперше промовляли «Христос Воскрес», то замість відповіді «Воістину Воскрес» можна було що-небудь собі побажати. Люди вірили, що це бажання обов’язково здійсниться. Також селяни вважали, якщо похристосуватись з померлими батьками тоді, коли в церкві вперше проспівають «Христос Воскрес» , то з могили можна почути відповідь : « Воістину Воскрес».
Насправді, вітання – «Христос Воскрес» – «Воістину Воскрес» – має тільки поширювати між людьми новину та радість Воскресіння Христового. У цих словах міститься вся суть та істинність Великодня.
На Великдень сонце «грає». Цей забобон існує в Україні ще з давніх-давен. На Гуцульщині кожен, хто зустрічав схід сонця, побожно вклонявся йому, знімаючи шапку, хрестився і молився. На Волині вірили, що сонце – це «цар неба» . На Поділлі казали, що сонце – це відблиск лиця Божого.
Отець Андрій з Гарнізонного храму Святих Апостолів Петра і Павла розповів, що через забобони люди всього-на-всьогоперекладають відповідальність на уявних божків : «Першою заповіддю, яку Господь дав Мойсею, є та, що у нас є один Бог, а все інше немає ніякого значення. Наприклад, сонце і місяць, зорі, які є астрономічними об’єктами, часто зустрічаються у забобонах, та навіть були уособленням богів. У Святому Письмі автор називав їх «світило», щоб зайвий раз не надавати їм особливого значення».
У день свята Воскресіння Господнього ворота у царство небесне відкриті. Люди вірять, що той, хто помре у цей день, одразу потрапляє до раю. Існує забобон, що у Великодні свята всі нечисті сили втрачають свої здібності. Колись українці вважали, що під час Богослужіння на Пасху можна побачити відьму чи упиря.
Знову ж таки не важливо у який день помре людина, щоб потрапити до раю. Важливо, яке життя вона прожила і чи насправді заслужила своє місце на небесах.
На Великдень можна повернути чи вберегти свою красу. Для цього перед тим, як сідати за стіл, потрібно вмитись, поклавши у миску три червоні яйця і дрібну монету.
Час змінює людей, насамперед зовнішність, ми не можемо втекти від старості. Зовнішня краса немає ніякого сенсу, якщо в середині, в душі, людина насправді гнила. Тому нам, сучасним людям, варто подбати спершу про свою духовність та моральність, очистити серце та думки від злого та негативного.
«З появою єдиного Бога почалась боротьба з язичницькими віруваннями. Церква пояснює, що вірити в єдиного Бога, Ісуса Христа і Святого Духа – це є те, у що зобов’язаний вірити християнин. Все інше шкідливе для нашої віри. Людина, яка дійсно живе за християнськими правилами та традиціями, не потребує забобонів» – зазначає о. Андрій.
Для чого люди використовують забобони? «Для свого добра, для того, щоб перекладати відповідальність на сили природи. Однак віра у забобони не повинна нас змінювати, адже вони не мають внутрішнього значення .Забобони несуть конкретну ціль, наприклад, щоб одружити хлопця і дівчину, щоб урожай був добрий. Церква вимагає морального життя, відповідальності, а самі ж забобони не мають такого навантаження» – додає о. Андрій.
Багато забобонів вже пристосувались до церковних традицій і зустрічаються мало не в кожному святі. Але потрібно пам’ятати заповіді Господні та намагатись викорінювати прадавні забобони, які тільки засмічують наші християнські традиції та нашу релігійну свідомість.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Митрополит Павло, який служив на Волині, із-під арешту поскаржився омбудсмену
