Лучанину Глібу Сергєєву вдалося перебороти рак у стінах хоспісу – обласного закладу для невиліковно хворих.
Про це повідомляє Волинь-нова.
«Привезли мене у хоспіс у стані передсмертної агонії, рак плеври, четверта стадія, вражені обидві легені. Усі думали, що швидко місце звільню, а я не здаюся. Лежав у різних палатах, тільки звикнеш до сусіда, а його життя, дивись, уже й згасло. 14 разів таке пережив. Розумію, як важко працівникам, бо збайдужіти до смертей неможливо. Тут не кожна медсестра чи санітарка витримає, напевне, непросто було знайти таких терплячих і совісних людей», — згадує чоловік.
Гліб Сергєєв родом із Білорусі, закінчив Ризьке вище військове політичне училище, служив у ракетних військах. У Київському національному університеті здобув фах юриста. Армії віддав 22 роки, в запас пішов у званні полковника. Переїхав до Луцька. Активно включився у громадську діяльність. Був одним iз засновників козацького руху на Волині. Людина дуже невгамовної вдачі. Навіть у хоспісі, як стало трохи легше, продовжував штудіювати підручники, бо на той час, коли довідався про страшний діагноз, здобував ще й економічну освіту.
Із вдячністю розповідав він про свою дружину, яка кожного дня провідувала, приносила настої і відвари трав, спеціальні харчові добавки, зверталася за порадами до знавців народної медицини, до людей, які мали позитивний досвід лікування онкозахворювань. У присуд професорів зі столичного Інституту раку, лікарів Київського військового госпіталю жінка повірити не могла.
Через більш як півтора року перебування в закладі, де життя межує зі смертю, Глібу Сергєєву пощастило почути: «Ви — вже не наш пацієнт». Він ще був худим і змученим страшною недугою, навіть не вірилось, що колись важив більше ста кілограмів. Але очі тепер стали іншими — живими, веселими.
Чоловік згадував, як, збираючись у хоспіс, вони з дружиною вирішили запросити додому священика, щоб охрестив і прийняв сповідь хворого. Після святого причастя з’явилося відчуття віри в те, що Господь захистить, допоможе.
