Вони були зачинені в роки атеїстичної влади, десь влаштовано магазини, десь навіть зерносховища та всі вони відродилися стараннями віруючих людей. Йдеться про старі храми Володимир-Волинського району, які на своїх дерев’яних основах несуть тягар не одного десятиліття.
Найстарішим храмом у районі є Свято-Миколаївка церква у селі Лудин.
Збудована орієнтовно у 1601 році. Вважають, що зведена без єдиного цвяха. В ХІХ ст. отримала надбудовану дерев'яну дзвіницю. В другій половині ХІХ ст. в церкві зберігалися ікони зі старої святині, яка походила з XVI ст. Наприкінці 1980-х років всі цінні речі з інтер'єру церкви, нібито забрали в музей. В інтер'єрі церкви був живопис з XVIII ст. У 2011 році працівники Володимир-Волинського історичного музею знайшли в церкві покинутими ікони і частину царських врат ще з XVI ст. Сьогодні церква в користуванні громади УПЦ МП.
Церква Покрови Пресвятої Богородиці у селі Бобичі.
Датують її 1904 роком. Зачинена радянською владою в кінці 1960-х років. На відміну від церков в інших селах, в даній церкві громада не дозволила розмістити ні склад, ні магазин. Відновлені богослужіння після 1989 року. На початку 2010-х років церква зовні і всередині відремонтована.
Прихожани храму стали першими у Володимир-Волинському районі, які перейшли з Московського патріархату до ПЦУ.
Церква Ікони Казанської Божої Матері у селі Бубнів.
Попередня церква в цьому селі постала у XVII ст. В "Каталозі метричних книг державного архіву Волинської області (1600-1933)", в селі Бубнів зазначено існування в середині ХІХ ст. церкви під титулом "Казанської ікони Божої Матері", а в 1910-х роках церква вже називалася "Воскресіння Христового".
Сьогодні церква Казанської ікони Божої Матері в користуванні ПЦУ.
Церква Святих Апостолів Петра і Павла у селі Вощатин.
Вважають, що першу церкву в цьому селі збудували в 1676 році. У 1760 р. керівництво монастиря в Загорові подарувало вощатинській церкві розкішний дерев'яний і позолочений іконостас з іконами роботи відомого майстра Йова Кондзелевича.
Теперішню вощатинську церкву датують 1877 роком. А все через добудову бабинця і розбудову дзвіниці. Відомо, що метричні книги церкви з Вощатина є з 1841 року. У 1962 році церкву зачинили і незабаром перетворили на склад насіння. Унікальний іконостас відвезли на реставрацію до одного з львівських музеїв.
Перед 1990 роком, коли в церкві відновили богослужіння, її капітально відремонтували зовні та виготовили новий іконостас. У 1992 році вощатинські активісти клопотали у Львові за повернення давнього іконостасу до рідного храму, проте їм відмовили і пообіцяли зробити його копію, проте обіцянки не дотримали. Іконостас зберігається у Львівському національному музеї ім. А. Шептицького.
Церква в лютому 2019 року перейшла з УПЦ МП до ПЦУ.
Церква Святого Василя у селі Красностав.
Існуюча сьогодні дерев'яна церква постала в 1903 році (за іншими даними церкву датують 1741 роком, а в 1903 році, ймовірно, перебудована або отримала добудови). Те, що церква існувала перед 1903 роком, підтверджують метричні книги з 1841 року Святовасилівської церкви села Гнійне.
Церква була постійно діючою за будь-якої влади. Громада села регулярно ремонтує святиню.
Храм перебуває в користуванні громади УПЦ МП.
Церква Собору Пресвятої Богородиці у селі Микуличі.
Церква в цьому селі зведена з дерева в 1778 році, а в ХІХ ст. під час добудови отримала теперішні форми. Також є інформація, що наприкінці ХІХ ст. місцева церква стояла там, де колись була дуже стара, в урочищі "Церквисько".
Обабіч входу на прицерковну територію дві невеликі муровані будівлі, сама територія оточена кам'яним муром.
Сьогодні належить до пам'яток архітектури місцевого значення.
Церква в користуванні православної громади Московського патріархату.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці у селі Сусваль.
Церква, яка збереглася, зведена, ймовірно, в середині ХІХ ст. (або ж тоді перебудована). Принаймні є метричні книги з даної церкви за 1841 рік.
У березні 2019 року жителі села вирішили перейти до ПЦУ, втім у селі і досі триває релігійний конфлікт, оскільки невелика кількість прихильників УПЦ МП на чолі зі священиком не віддають ключі від храму.
Церква Святого Симеона Стовпника у селі Суходоли.
За деякою інформацією, перша церква в селі Суходоли під титулом Вознесення Господнього постала ще в 1580 році. Ймовірно, наступна дерев’яна церква походила з 1777 року, а на початку ХХ ст. через аварійний стан була повністю перебудована - з того часу отримала вигляд і форми, який бачимо сьогодні.
У лютому 2019 року релігійна громада села Суходоли перейшла з УПЦ МП до ПЦУ.
Церква Воздвиження Чесного Хреста у селі Хворостів.
На місці давньої церкви у 1876 (інші дані - 1884) році збудували нову дерев'яну церкву в єпархіяльному стилі, посвячену Воздвиженню Чесного Хреста.
Церква в користуванні православної громади Московського патріархату.
Церква Святого Архістратига Михайла у селі Хмелів.
Хмелівська церква зведена 1770 року, добудови зроблені в другій половині ХІХ ст. Не відомо чи це перша в історії села церква.
Михайлівська церква розташована на захід від села, серед поля, в оточенні дерев, майже за 400 метрів на північ від дороги. Прицерковну територію оточує невисокий кам'яний мур.
Сьогодні церква в користуванні громади УПЦ МП.
Церква Святого Великомученика Євстафія Плакиди у селі Хотячів.
Село було центром волості, а в другій половині ХІХ ст. тут стояли дві православні церкви. Правда, на військовій карті початку 1930-х років в селі позначена одна (теперішня) церква. Також відомо, що є метричні книги хотячівської церкви за 1841 рік. Збережена дерев'яна церква постала, ймовірно, після Першої світової війни або на початку ХХ ст.
Сьогодні церква в користуванні громади УПЦ Московського патріархату.
Церква Воздвиження Чесного Хреста у селі Чесний Хрест.
В часи радянської влади це село називалося Світанок і лише у 2004 році жителі села повернули йому історичну назву - Чесний Хрест.
За переказами ще в середині XVII ст. поруч з селом був заснований монастир з церквою Воздвиження Чесного Хреста. Невідомо коли він згорів, та в 1904 році (за іншими даними - у 1903 році) громада вибудувала дерев’яну церкву, яка існує дотепер.
Попередня церква точно існувала в середині ХІХ ст., адже відомо, що збережені метричні книги місцевої Хрестовоздвиженської церкви датовані 1844 роком.
Теперішня церква в радянський час була зачинена і перетворена на зерносховище, проте частину з вівтарем ніхто не знищив. Богослужіння відновлені на початку 90-х років.
Перебуває в користуванні православної громади Московського патріархату.
Церква Пресвятої Трійці у селі Чорників.
Церква розташована близько українсько-польського кордону, біля дороги і цвинтаря, на місці де колись було село, за 1,3 км. на північний схід від сучасного села. Вціліла після виселення села по Другій світовій війні.
Попередня до сучасної дерев'яна церква походила щонайпізніше з ХІХ ст. і була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Ізов. На її місці у 1907 році постала нова церква, також з дерева.
Сьогодні до пам'яток архітектури церква не належить. В користуванні православної громади Московського патріархату.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Волинське село Микуличі сто років тому: стоматологічний кабінет та водяний млин
