У спритних ділків від лісу вже давно було палке бажання передати частину території заказника «Зубр» в приватні руки та перетворити заповітні праліси в арену для відстрілу диких тварин. Однак, зараз виглядає, що вони таки перебувають за півкроку до втілення своєї заповітної меркантильної мрії. За дивним збігом обставин, все це відбувається під час активної фази великої війни з російським агресором.
Про це пише на сторінці у facebook очільник Волинської "Свободи" Анатолій Вітів, - інформує ВолиньUA.
Ця детективна історія, яка втім поки що абсолютно не зацікавила наші численні антикорупційні та правоохоронні органи, розпочалася у червні минулого року. Тоді медійний простір Волині сколихнула новина про те, що державне підприємство «Лісомисливське господарство Звірівське» пішло з молотка за понад 60 мільйонів гривень. Майновий комплекс з шикарними з будинками, конюшнею, господарськими будівлями придбав Євгеній Дмитренко. Але переможець аукціону в подальшому відмовився підписувати договір купівлі, через що і був знятий з дистанції. Автоматично переможцем став той учасник, який запропонував ціну найбільшу серед інших - 16 550 000 гривень. Ним стало ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ДЕМЕТРА СТАНДАРТ.
Журналісти вже тоді звернули увагу, що під час аукціону могла бути задіяна цікава схема. Можливо, Євген Дмитренко спеціально поставив непідйомну для усіх суму, аби інші не зуміли перебити вартість у 60 мільйонів. А далі просто відмовився сплатити належну суму. І автоматично мисливське господарство зуміла придбати інша компанія, яка запропонувала у 4 рази менше. Була це змова чи ні – мали б розібратися компетентні органи, але…
9 серпня 2023 року під час сесії Волинської облради я скерував депутатське звернення прокурору Волинської області, керівнику БЕБ та голові Антимонопольного комітету з вимогою провести перевірку щодо дотримання норм чинного законодавства під час підготовки та проведення аукціону з продажу державного підприємства «Лісомисливське господарство Звірівське» та при підписанні угоди про продаж за результатами аукціону.
Логіка підказувала - цей аукціон міг бути формальністю, заздалегідь спланованим прикриттям для наступної приватизації об'єкту зацікавленими особами.
Однак, мої сподівання на те, що наші правоохоронні органи відреагують належним чином та проведуть неупереджене розслідування з цього приводу, виявилися марними. Ніякої відповіді по суті я не отримав. Думаю, якби не розголос у медіа, волиняни взагалі б ніколи не дізналися про продаж Звірівського господарства через унікальну сліпоту певних структур.
Насправді, сам по собі майновий комплекс споруд у Звірівському лісомисливському господарстві не є цікавим, якщо у користуванні його власників не буде довколишніх лісів. Журналісти вже тоді висловили припущення, що особи, які стоять за придбанням державного підприємства «Лісомисливське господарство Звірівське», схочуть взяти в оренду мисливські угіддя. Тільки тоді цей комплекс стане цікавим для влаштування там мисливських розваг віп-клієнтів. Саме для цього й купувалося це підприємство. Як показав час, вони не помилилися.
А тепер слідкуйте за спритністю рук. Як з’ясувалося зараз, хитрі ділки не гаяли час, а діяли швидко та оперативно. 31 липня 2023 року Ківерцівський лісгосп звернувся до Інституту екології Карпат НАН України. Метою звернення стала так звана оптимізація території заказника «Зубр». Мова йде про вилучення майже 2,9 тисяч гектарів з природно-заповідного фонду і перетворення їх у звичайні мислівські угіддя. За дивним (але абсолютно логічним) збігом обставин, ці площі якраз розташовані навколо придбаного у червні майнового комплексу «Звірівське». Натомість, у межі заказника пропонується включити території на північний схід від його нинішніх кордонів площею 3841 гектар. Формально, територія заказника нібито збільшується. Але диявол прихований у деталях.
Для того, щоб обгрунтувати таке перекроєння кордонів заповідної зони, в Інституті екології Карпат написали, що начебто в останні роки зубри вирішили самостійно змінити місця свого перебування. І все більше часу проводять у північних, північно-східних і північно-західних секторах лісу. Чи не занадто дивна міграційна політика як на зубра? Невже тварини наперед знали, що пора здійснювати велике переселення з улюблених місць проживання?
Мені важко зрозуміти, на чому грунтуються такі висновки науковців, які надали їх на замовлення Ківерцівського лісгоспу. Бо насправді, нова зона, яку пропонується включити у заказник, непридатна для проживання таких великих тварин як зубри. На ділянках, які хочуть взамін віддати заказнику, проводяться суцільні рубки. Поруч розташовані села, де мешкає близько 2 тисяч населення. Сумнівно, що зубрам сподобається перспектива переселитися в ці місця з пеньками замість дерев. Та їх ніхто не питатиме.
Подальші події розгорталися стрімко і набули феноменальної крейсерської швидкості. Якби ще так наші чиновники працювали на благо України, а не заради просування сумнівних рішень, ми напевно вже б перемогли у війні. 7 лютого Ківерцівський лісгосп отримав від Інституту екології Карпат формальну підтримку своїх планів змін меж заказника. Через два дні, 9 лютого, він звертається до Волинської ОВА з відповідним клопотанням. Волинська ОВА у той же день направляє лист у Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України щодо зміни меж загальнозоологічного заказника «Зубр». 19 лютого Міністерство довкілля дає зелене світло на цю лісову аферу. А після цього Волинська обласна рада отримує проєкт рішення про відмову Ківерцівського лісового господарства від частини угідь. Угідь, які лісівники не так давно отримали в користування від обласної ради. Напевно такі абсурдні речі можливі лише в Україні.
Претендент на заповідні ліси біля Звірівського господарського комплексу теж швидко знайшовся. Ним є ТзОВ Мисливське господарство «Відродження», створене у грудні 2023 року та зареєстроване у звичайній луцькій квартирі по вулиці В’ячеслава Чорновола. Його керівником та власником є Сергій Тимощук.
Звісно, на зміну меж заказника отримано купу паперів та погоджень. Але ми ж чудово знаємо: у корумпованій країні, де відповідні органи не працюють належним чином, можна отримати навіть цілковито недолугі підписи та печатки. У тому числі такі, які спрямовані на знищення неповторної української природи з рослинним і тваринним світом. Знаючи ж як кволо функціонує правоохоронна система в Україні, є мало сподівань, що від неї буде належна реакція.
Мені цікаво: яким чином нові господарі пущі будуть переселяти зубрів та інших рідкісних тварин зі своїх мисливських угідь. Як пояснюватимуть звірам, що тепер цей заповідний ліс їм уже не належить? Може розвішають по лісу оголошення з вимогою до конкретної дати покинути рідні лісові простори? З гучномовців закликатимуть тварин перебратися на кілька десятків кілометрів у межі, які їм розчерком пера встановив якийсь інститут? Чи попросять самого очільника Поліської філії «Лісів України» Олександра Кватирка (а я вважаю, що без нього провернути таку цинічну багатоходівку було б нереально) переконати зубрів, що їм краще і радісніше житиметься на новому місці?
Та головне питання у тому, що ми залишимо своїм нащадкам? Чи збережемо унікальну українську природу для майбутніх поколінь? Чи знищимо природні багатства задля наживи та розваг окремих ділків?
