image
 |  43 14 Січня 2019 | 15:17

Відомі Василі Волині: хто вони і чим займаються?

Сьогодні свято Святого Василя. Це одне із трьох великих зимових свят. Святитель Василь Великий, поряд із святителем Миколаєм Чудотворцем, здавна користувався особливим шануванням у православних. Відомо багато випадків чудесних зцілень, здійснених святителем Василем Великим. Сила молитов святого Василя була настільки велика, що він міг просити у Господа прощення грішнику, що зрікся Христа, змусивши його щиро покаятися. 

«ВолиньUA» вітає усіх, хто носить це прекрасне ім’я зі святом та знайомить з найвідомішими Василями Волині

Василь Зінкевич – Народний артист України, лауреат Шевченківської премії, Герой України, Почесний громадянин Луцька

По праву цю людину можна назвати легендою української естради, адже чимало пісень у його виконанні увійшли до золотого фонду української музики XX століття.

Народився 1 травня 1945 року в селі Васьківці Хмельницької області. У 1968-1975 – соліст ВІА «Смерічка» Вижницького будинку культури та Чернівецької обласної філармонії. Від 1975 — соліст, а потім художній керівник ВІА «Світязь» Волинської обласної філармонії. Від 1993 року гастролює із сольними програмами. Живе у Луцьку.

У 1971 році в Карпатах, у мальовничому містечку Яремче був знятий і показаний по Центральному телебаченню музичний фільм Мирослава Скочиляса та Романа Олексіва «Червона Рута». У цьому фільмі герой Василя Зінкевича – молодий шахтар Борис із Донбасу – виконав багато українських пісень молодого буковинського композитора і поета Володимира Івасюка: «На швидких поїздах», «Мила моя», «Залишенi квiти», але кульмінацією музичного фільму було виконання молодим співаком пісні про щасливе і справжнє кохання – «Червона рута».

- Ми є сила, хоча б тому, що маємо таку пісню, де три хвилини не просто забави, а нашої суті. Українська пісня справді обіймає своїми крилами світ. Доводилось бувати в багатьох країнах. І без перекладу, не розуміючи ані слова, публіка встає. Я кажу: ви ж не розумієте, про що я співав. А вони відповідають: в українських піснях є щось таке, що лікує. Ми не можемо без пісні, вона душа наша. Взагалі, треба частіше заглядати в дзеркало своєї душі, щоб впізнавати себе. Непростий тепер час, але ми ніколи не втратимо своєї неповторності. Бо ми — українці, - каже пісняр.

Василь Чепелюк - український вокаліст, композитор, Народний артист України

Народився 14 квітня 1954 року в сільській родині у волинському селі Холоневичі Ківерцівського району. З третього класу був акомпаніатором у школі: спочатку грав на гармошці, а потім на баяні. У 1971 році, по закінченні загальноосвітньої школи, Василь Чепелюк вступив до Луцького культосвітнього училища на відділення хорового диригування. З цього періоду починався його професійний і творчий шлях як музиканта та співака.

Василь Чепелюк не просто співає, а проживає на сцені ціле пісенне життя. Друзі, шанувальники таланту Василя Чепелюка знають його як співака широкого діапазону, у чиєму виконанні прекрасно звучать і народні пісні, й популярні сучасні, й арії з опер, які увійшли у скарбницю світової класики.

У даний час народний артист України бере активну участь у обласних, всеукраїнських та міжнародних мистецьких заходах, є активним учасником оргкомітетів з проведення міжнародних фестивалів "Поліське літо з фольклором", "Берегиня", "Золота підкова", "Шоу-2000", "На хвилях Світязя" та ін.

Не залишається байдужим до сучасних проблем. У коментарі інтернет-виданню «Волинь24» сказав. «Мене трошки вбиває те, що люди їздять в Москву на заробітки. Треба лишатися вдома, треба створювати тут робочі місця. Сьогодні спеціалістів високо рангу не можна знайти в Україні. Я розумію, що це меркантильні бажання – заробити гроші. Але треба створювати якісь умови, щоб в нас залишалися, відкривали бізнес, фірми».

Василь Мазурик – комендант відродженого волинською «Свободою» урочища «Вовчак»

Народився 6 січня 1967 року в селі Поліське Старовижівського району. У 1997 році закінчив Львівський національний аграрний університет, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Лісове господарство». Василь Мазурик працював помічником лісничого Сальненського лісництва, Партизанського лісництва, інженером лісового господарства, головним лісничим Цуманського держлісгоспу, в 2000-2007 рр. був директором Турійського держлісгоспу. У 2007-2010 рр. виконував обов’язки голови Турійської районної державної адміністрації. Брав активну участь в Революції гідності, а по її закінченню очолив Волинське обласне управління лісового і мисливського господарства. Але у 2015 році сам написав заяву на звільнення.

Активно включився у відродження волинською "Свободою" колиски повстанської армії Волині - Вовчака. Для нього історія відновлення історичного комплексу почалася влітку 2001-го року. Вперше прибувши в урочище, він побачив поле, заросле ліщиною, кущами, деревами, та маленький сільський цвинтар із декількома цементованими, прошитими кулями, пам'ятниками й похиленими дерев'яними хрестами. Власне, відновлення й почалося з того, що могилки загородили дерев'яною огорожею.

Нині Вовчак – це цілий історичний та культурний комплекс, де є навіть відреставрована тогочасна хата.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вовчак – місце сили, духу та гарту

 Василь Простопчук - український поет, Заслужений журналіст України 

Багаторічний головний редактор волинського тижневика «Віче». Був ним з 17 вересня 1979 року до квітня 2016 року.

Василь Простопчук – автор багатьох ліричних, гумористичних і дитячих книг. Як поет, він заявив про себе хоч і пізно, але досить зріло. Його ніжна інтимна лірика, його влучне сатиричне слово свідчать про не пересічність таланту.

Захоплюється і колекціонує міні-книги. Тому не випадково, що саме Простопчук є автором найменшої книжечки в Україні, яка була в продажу, – «Що у ста на устах». Книга має 32 сторінки розміром 2,8 х 2,0 сантиметри. Виготовлена у 2003 році у видавництві «Волинська обласна друкарня» накладом 100 примірників.

Він – автор близько 30 поетичних, сатиричних і дитячих книг.

Також Василь Простопчук вже понад 20 років неподалік від Луцька розвиває власний Музей «Подалі від ближнього».

Василь Слапчук - український поет, прозаїк, літературний критик, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України

Письменник народився 23 грудня 1961 року у селі Новий Зборишів Горохівського району на Волині.

Військовий обов’язок відбував в Афганістані. 4 червня 1981 року отримав контузію, коли БМП підірвалася на міні. Від госпіталізації відмовився, зоставшись на бойовій позиції. 18.06.81р. під час штурму бази моджахедів в ущелині Тора-Бора (одна із п’яти наймасштабніших військових операцій, що проводилися радянськими військами на території Афганістану 1981 р.) у провінції Нангархар був тяжко поранений. Ця база стала відомою після того, як 2001 р. її довелося штурмувати американським військам.

Літературну діяльність розпочав на початку 90-х років. Його творчість пронизана роздумами про війну. Автор книжок поезії «Німа зозуля», «Укол годинниковою стрілкою», «Дванадцять ню» та ін., книжок прози «Сліпий дощ», «Дикі квіти», «Жінка зі снігу», «Книга забуття», також критичних, есеїстичних, дитячих книжок.

На питання ІА Волинські новини: «Чому пишете саме про війну?», відповів: «Спровоковано це особистим досвідом. Напевно, мені хотілося, щоб це було слово-застереження. Що насправді - дуже наївно. Не думаю, що пам’ять про війну потрібно культивувати. Мені здається, це нездоровий світогляд. Совкова традиція, яка живе дотепер».

Василь Нагорний – адвокат, правозахисник, якого на Волині називають адвокатом бійців 51-ої бригади

З початком війни на сході адвокат занурився у волонтерську роботу. Вдумайтеся у ці цифри! Лише за 2015-й рік Василь Нагорний проконсультував близько двох тисяч бійців, виграв 14 судових справ, здійснив близько 80-ти поїздок у Володимир-Волинський, де якраз і судять бійців. Він один з кількох адвокатів, які ведуть так звану «запорізьку справу». Окрім цього щодня консультує учасників АТО, які до нього звертаються з усієї України. І найголовніше – робить це безкоштовно.

Василь Нагорний заснував громадську організацію «Княжий мир» і продовжу надавати правову допомогу бійцям та їхнім родинам.

Василь Парахін - художник, засновник школи народного малярства у селі Журавники Горохівського району

Його називають подвижником на ниві традиційного українського народного мистецтва. За сорок років діяльності він урятував від зникнення чимало безцінних творів народних митців. Опанував таємниці майстерності прадавніх ремесел: плетіння з кореня сосни, соломи, різьблення по дереву та каменю, ткацтво, вишивка, ін. і навчив користуватися ними численних учнів.

Василь Парахін був на Євромайдані, врятував прапор з палаючого Будинку профспілок, а нині проводить майстер - класи для дітей, які пишуть листи бійцям на Сході – «Намалюй воїну послання».

Митець переконаний: «У нас, українців, є колосальний рідний дух. Народна культура – то є коріння, то є основа, без якої не може нічого толкового бути. Це спостерігаю більше 40 років».

Василь Столяр - директор КП «Волиньприродресурс», бізнесмен, депутат Волинської облради

Ставши втретє депутатом Волинської обласної ради Василь Столяр у лютому 2017 р. був призначений на посаду директора КП «Волиньприродресурс». Саме це підприємство отримало ліцензії на розробку родовищ бурштину, торфу і міді, але і досі не може працювати. На питання ІА Волинські новини: «Чому підприємство досі не запрацювало?» його директор сказав: «Я відповім із гумором: у нас в області завівся свій короїд в особі губернатора».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відомі Миколаї Волині: хто вони і чим займаються?

Бажаєте першими дізнаватись останні, важливі та цікаві новини Луцька, Волині, України та світу? Приєднуйтеся до нашого каналу Telegram .

Також слідкуйте за нашою сторінкою у Facebook .

Вас також може зацікавити