Фото, що нижче, з майже шістдесятьма росіянами, що валяються в полі під Бахмутом, облетіло соціальні мережі місяць тому.
У створенні цього знімку брали участь також і розрахунки гармат М119 артилерійського підрозділу батальйону імені Тараса Бобанича. Тоді 23 години поспіль тривали «м’ясні» штурми росіян і стільки ж артилеристи вражали їх своїм вогнем.
Боги війни розповіли кореспонденту АрміяInform про бій та про зброю, за допомогою якої вдалося викласти в полі натюрморт з окупантів для відомого фотознімку.
— Два наших гаубичних розрахунки нищили окупантів, які йшли на позиції піхотинців під Бахмутом, — каже командир артилерійського підрозділу Роман на псевдо «Зелений». — Бій тривав майже добу. росіяни хвилями йшли полями, переступаючи трупи тих, кого вже уразили снаряди. Нищили ми їх не самі. Це була робота сотень людей: піхотинців, аеророзвідки, артилеристів.
Командир розрахунку Максим на псевдо «Холодний» (заступник ВГО «Сокіл»), який родом з Волині каже, що його команда артилеристів залишалася на ногах понад дві доби.
— Ми вже перебували на вогневій позиції майже добу до загострення обстановки. І залишилися на ній ще більше ніж на добу, бо не могли ані на хвилину відійти від гаубиці, — каже він. — Це була шалена круговерть артилеристів та гаубиць. Попри мороз, ствол нашої гармати був розпечений від пострілів. Отримували інформацію про цілі, наводили гармату і без перерви стріляли. «Поклали» тоді багато окупантів, автомобілів, бронетехніки, мінометних розрахунків.
Артилеристи виконували свою роботу попри втому і виснаження.
— Нас тримала на ногах думка, що від наших дій залежать життя побратимів, — каже командир розрахунку Дмитро на псевдо «Пума». — За ту добу мій розрахунок зробив більше ніж дві сотні пострілів. Усі викладалися на тисячу відсотків. І люди, і гармата показали себе дуже добре. Гаубиця відпрацювала без відмов, без заклинювань і осічок.
Артилеристи мали стріляти не тільки швидко, а й влучно.
— Це не був хаотичний вогонь по площах, — розповідає навідник розрахунку Андрій. — Наш принцип — ефективність та точність. Щоразу після отримання інформації про нові цілі ми ретельно наводили гармату, аби уражати їх практично з першого пострілу. Це забирало час. Разом із наведенням на ураження кожної нової цілі нам було необхідно близько одної хвилини. Але кожний постріл був дошкульним для росіян.
Якщо гармата стріляє багато і довго, її положення на землі змінюється. Це особливо часто відбувається на м’якому ґрунті.
— Нашому старшому офіцеру батареї Олегу разом із навідниками доводилось наново проводити орієнтування гаубиць. Він справлявся з цим швидко, — каже командир артпідрозділу. — Також швидко й ефективно працювала доставка боєприпасів до вогневих позицій. Без снарядів нічого б не було. Служба забезпечення працювала нон-стоп. Машини привозили боєкомплект безперервно. Усі, хто міг, розпаковували ящики й збирали снаряди. В якийсь момент розрахунок іншої гармати завантажив і привіз до нас свій БК. Ми це робили, аби уникнути ризику припинення стрільби через нестачу снарядів. І наші гаубиці не замовкали. Ефективно нищити ворога можна, якщо ефективно працюють всі ланки системи: аеророзвідка і корегувальники, розрахунки гармат, логістики. Після кожного виконання вогневих завдань ми аналізуємо свої дії, визначаємо наші сильні та слабкі сторони, робимо висновки на майбутнє.
На озброєнні цього підрозділу — американська гаубиця М119 калібру 105 міліметрів.
— З початку широкомасштабного вторгнення всі артилеристи мого розрахунку були піхотинцями-штурмовиками. Прагнули стати протитанкістами, але нам запропонували пройти підготовку для стрільби з гаубиць, — розповідає командир розрахунку Максим «Холодний». — Після навчання ввірили цю гармату. Вона добре підходить для підтримки піхоти на полі бою. Мобільна, легка, зручно і швидко розгортається. Може транспортуватися автомобілем «Хамві» (HMMWV). Влучна і швидкострільна. Вражає цілі на відстані до одинадцяти з половиною кілометрів. Наш рекорд ураження — 11400 метрів. Броньовану техніку снаряд пробиває. Танк пошкоджує. Ця гармата гарно підходить для боротьби з мінометними розрахунками ворога.
Нині ці розрахунки продовжують виконувати бойові завдання під Бахмутом. Артпідрозділ підтримує вогнем піхотинців і штурмовиків, які обороняють місто та його околиці.
— Мені задають орієнтири цілі. Я вношу їх в електронну систему, яка обробляє їх та видає числа для наведення гармати, — каже Максим. — Навідник наводить гаубицю, замкові й заряджаючі — заряджають. Працюємо злагоджено, точно і швидко. За хвилину після отримання інформації про ціль вже робимо постріл по ній. Але прагнемо працювати ще швидше. Меж досконалості нема. Роботи багато. Бажання нищити ворогів — ще більше.
