Однак пояснити, чому ми святуємо Жіночий день саме 8 березня та яка взагалі історія цього свята – не так вже й просто.
Як "повій" в історії замінили на "трудящих" та до чого тут євреї – читайте в матеріалі Першого.
Напередодні традиційного вихідного 8 березня ми вирішили зібрати усі історії, які так чи інакше пояснюють виникнення цього свята. Деякі з них можуть дивувати, а то й шокувати, адже в них немає того святкового настрою, як ми звикли.
І якби тим жінкам, яким ми зобов'язані за свято 8 березня – суфражисткам, сказали, що через сто років жінки стануть готуватися до цього дня в салонах краси, а потім приймати в подарунок від чоловіків квіти, парфуми і компліменти, – ці дами точно би втратили самоконтроль. А реакцію революціонерки Клари Цеткін, яка надала Жіночому дню статус щорічного та Міжнародного, взагалі важко уявити.
Історія 8 березня – версія перша, офіційна: День солідарності трудящих жінок
Хоч ця версія створення свята 8 березня в часи СРСР і була визнана офіційною (і більше жодних версій не розглядали), вона має кілька "помилок".
Отже, за офіційною версією, свято пов'язане із "маршем порожніх каструль", який відбувся 8 березня 1857 року в Нью-Йорку. Тоді жінки, які працювали на текстильних фабриках, протестували проти поганих умов праці та низьких зарплат. Під час маршу вони били в ці самі каструлі, вимагаючи надати їм 10-годинний робочий день замість 16-годинного, рівну з чоловіками заробітну плату і виборче право.
Ця ж версія говорить і про відому німецьку комуністку – Клару Цеткін. Саме її часто називають жінкою, яка заснувала свято 8 березня. У 1910 році на форумі жінок в Копенгагені Цеткін закликала світ заснувати Міжнародний жіночий день 8 березня. Вона мала на увазі, що в цей день жінки будуть влаштовувати мітинги і демонстрації, і тим самим звертати увагу громадськості на свої проблеми.
Читати також: Волинський священик пояснив, коли слід святкувати жіночий день
Тут ще варто нагадати й про неоднозначний заклик Цеткін. Вона була заядлою комуністкою, а отже була готова на все заради власних переконань. В 1920 році, під час війни Польщі і Радянської Росії, Цеткін заявила з трибуни Рейхстагу таке:
Жоден вагон зі зброєю для польських військ, з верстатами для військових заводів, побудованих в Польщі капіталістами Антанти, не повинен перетнути кордон Німеччини.
Для цього Цеткін закликала мобілізуватися всім "свідомим пролетарським жінкам", які повинні пропонувати свою любов будь-якому "свідомому" робітникові, що відмовляється брати участь у виконанні військових замовлень.
До тодішньої Російської імперії це свято потрапило через подругу Цеткін – полум’яну революціонерку Олександру Колонтай. Ту саму, яка підкорила Радянський Союз "великою фразою":
Віддаватися першому зустрічному чоловікові треба так само легко, як випити склянку води.
8 березня 1917 року відбулась жіноча демонстрація в Петрограді. У той час як два мільйони солдатів загинули під час війни, жінки вийшли з вимогами "хліба і миру". Ця історична неділя припадає на 23 лютого за юліанським календарем, або 8 березня за григоріанським – на початку російської революції.
Чотири дні потому цар зрікся престолу і тимчасовий уряд надав право голосу жінкам. 8 березня стало офіційним святом в СРСР в 1921 році.
Історія 8 березня – версія друга: протести повій, а не робітниць фабрик
Ця версія походження свята, мабуть, найскандальніша і найнеприємніша для всіх представниць прекрасної статі, які з трепетом очікують Міжнародного жіночого дня.
У 1857 році в Нью-Йорку жінки справді протестували (як ми писали вище), але були це не текстильниці, а повії. Вони вимагали виплатити зарплату матросам, адже ті користалися їхніми послугами та не мали грошей заплатити.
Ще пізніше – 8 березня 1894 року – у Парижі відбулася ще одна демонстрація повій. Цього разу вони вимагали визнати їхні права нарівні з тими працівницями сфери послуг, які шиють одяг чи печуть хліб, і заснувати спеціальні профспілки.
Схожі акції відбулися в 1895 році в Чикаго, а в 1896 – в Нью-Йорку. Ці протести й стали передумовою пам’ятного з’їзду суфражисток (від англійського слова suffrage – "виборче право") в 1910 році, де і було вирішено оголосити 8 березня день жіночим і міжнародним, як це запропонувала Цеткін.
До слова, сама ж Клара Цеткін також брала участь у подібних акціях. В 1910 році разом зі своєю подругою Розою Люксембург вона вивела на вулиці німецьких міст повій з вимогою припинити безчинства поліції. Ось тільки в радянській версії "повій" замінили на "трудящих жінок".
Історія 8 березня – версія третя: вшанування іудейської цариці
Існує версія, що Цеткін народилася в сім’ї єврея-шевця, а саме тому вона пов'язала 8 березня з єврейським святом Пурим.
Згідно з легендою, кохана перського царя Ксеркса, Естер, врятувала іудейський народ від винищення, скориставшись своїми чарами. Ксеркс хотів винищити всіх євреїв, але Естер переконала його не тільки не вбивати євреїв, а навпаки – знищити всіх єврейських ворогів, включаючи самих персів. Сталося це в день 13 Арда за єврейським календарем (цей місяць припадає на кінець лютого – початок березня). Вшановуючи Естер, євреї стали святкувати Пурим. Дата святкування була "плаваючою", але в 1910 році вона припала саме на 8 березня.
Виглядає ця версія малоймовірно, але на тлі вигаданих протестів робітниць фабрики – не так абсурдно.
Інші версії
Окрім трьох основних, є кілька менш популярних та не менш цікавих (а місцями і дуже дивних) версій походження свята. Приміром, є думка, начебто колись 8 березня вважали професійним святом єврейських повій, адже першу вісімку весни нібито вважали специфічною сороміцькою символікою. Дехто переконаний, що 8 березня – день народження пані Цеткін. Інші ж, чи то жартома, чи то серйозно стверджують, що цього дня Клара Цеткін (Ейснер) стала жінкою, а згодом вирішила вписати цю інтимну дату в світову історію, завуалювавши її під день "міжнародної солідарності жіночого пролетаріату".
Версію щодо дня народження Цеткін – можна легко спростувати, бо, якщо вірити історичним документам, вона народилася 5 липня. А дві інші – про втрату цноти та повій – так і залишаються лише дивакуватими припущеннями. Саме ж свято 8 березня з роками все більше обростає подібними і малоймовірними легендами.
Що ми святкуємо 8 березня?
Якщо говорити сухо, то 8 березня – звичайна політична "піар-кампанія" соціал-демократів. На початку XX століття по всій Європі протестували жінки. І щоб привернути до себе увагу, їм навіть груди не потрібно було показувати, як це роблять сучасні активістки Femen. Досить було просто пройти вулицями з плакатами, на яких були написані соціалістичні гасла.
8 березня довгий час був звичайним робочим днем, тільки 8 травня 1965 року, напередодні 20-річчя Перемоги у Великій вітчизняній війні, Міжнародний жіночий день 8 березня був оголошений в СРСР святковим днем.
Якщо сказати, що 8 березня – це комуністичний пережиток, ви не помилитесь. Однак, не можна ігнорувати й той факт, що з іншого боку – це вияв феміністичного руху. Не так вже й важливо, представниці яких професій вийшли на вулиці з протестами. Після десятків років нас цікавить лише сам факт.
Та і якби це стосувалось ще комунізму, то 8 березня не стало би державним святом в Азербайджані, Анголі, Білорусі, Буркіна-Фасо, В’єтнамі, Грузії, Північній Кореї, Казахстані, Камбоджі, Киргизстані, Китаї, Республіці Конго, Лаосі, Македонії, Молдові, Монголії, Непалі, Таджикистані, Туркменістані, Росії, Уганді.
Якою б не була справжня історія цього дня, 8 березня вже давно стало символом краси, ніжності, жіночності та весни. Проте, сміємо нагадати, що жінки заслуговують уваги, турботи та романтики щодня, а не один раз на рік.
