Любов Серба – медичний директор КП «Волинська обласна інфекційна лікарня» Волинської обласної ради, медзакладу, який першим в області почав надавати допомогу коронавірусним хворим. Медзакладу, де історія боротьби з важкою недугою почала «вершитися» найперше. Як працювати без сну та відпочинку, як долати власний страх і труднощі, як нестерпно боляче втрачати пацієнтів і щиро радіти кожному врятованому життю – тут знають дуже добре, бо живуть в такому режимі ще з початку пандемії. Найстарша пацієнтка, яку тут вилікували від COVID-19, – 95-річного віку. Наймолодші ж мали усього місяць від народження. І хоча, як зазначає Любов Серба, нині спостерігається тенденція зменшення кількості хворих на COVID-19, які поступають на стаціонарне лікування, розслаблятися поки не варто, адже попереду – Різдвяні свята.
Про це написали у газеті Вісник.
– Любов Дмитрівна, зараз триває друга хвиля коронавірусу, і на цьому етапі медики нарешті заговорили про певний спад захворюваності на цю недугу. Це так?
– Так. Хочу із задоволенням відмітити, що впродовж кількох останніх тижнів ми спостерігаємо певне зменшення госпіталізованих хворих із коронавірусом. І зараз більше виписуємо людей, ніж приймаємо. Це нас певним чином тішить, бо ми сподіваємося, що хвороба дійшла свого піку і піде на спад. Хоча розуміємо, що попереду – святкові дні, тож, аби не порушити цієї позитивної динаміки, дуже важливо провести їх удома. Тому ми ще не розслабляємося, бо знаємо, що потрібно бути готовими до збільшення кількості пацієнтів після свят. Другий момент: попереду – період, коли маємо пік захворювань на гостру респіраторну інфекцію та грип, який орієнтовно починається в лютому і в березні затихає. Так було і цього року, коли із середини січня, весь лютий і березень спостерігали підвищену кількість таких хворих.
– Діток теж доводилося лікувати від COVID-19?
– Так, дітей в тому числі. Уже з березня ми почали приймати перших пацієнтів, які мали такий діагноз, як підозрілий випадок, тобто підозру на коронавірусну інфекцію. Тож уже з березня наша лікарня першою розпочала працювати як «коронавірусний шпиталь». За весь період нашого існування як «ковідного шпиталю» ми вже пролікували понад три тисячі випадків підозрілих чи підтверджених на ковід хворих, серед яких – понад 200 діток. З них двоє дітей з підтвердженим COVID-19 мали вік усього один місяць. І коли вони одужали і їх виписали додому здоровими, для нас це було справжнє свято. Але здебільшого наші пацієнти – це люди старшого віку – 60 і більше років. Це пацієнти із супутніми патологіями, тривалими хронічними недугами, серцево-судинними, хворобами, пов’язаними з ураженням органів дихання, нирок, онкохворі люди. У великій групі ризику – хворі з цукровим діабетом, з ураженням судин. Маємо пролікованих пацієнтів, які були скеровані до нас із геріатричного пансіонату, з психіатричної лікарні. На щастя, всі вони одужали. Наразі в нашій лікарні ліжка на 40 відсотків заповнені хворими на коронавірус.
– Нещодавно інфекційна лікарня отримала новий потужний апарат, який видає результат тесту на коронавірус за дві з половиною години. І таких в Україні лише два, так?
– Так. Особливість цього приладу в тому, що менш ніж за три години одночасно 12 людей можуть отримати результати тесту на коронавірус.
Зразки, взяті на приймальному відділенні чи у відділеннях стаціонару, доставляються в ПЛР-лабораторію. Апарат все робить сам – вся його система автоматизована, тобто він працює як робот. Раніше, аби отримати результати ПЛР-тесту, потрібно було чекати 2 – 3 доби, тепер лише дві з половиною години. А ще раніше, коли ми тільки вступали в епідемію, зразки доводилося надсилали до Києва і очікувати результатів до 7 днів.
– Апаратів ШВЛ вистачало, не потрібно було діяти за вибірковим принципом, кого рятувати, як було, зокрема, в Одесі?
– На щастя, такого в нас не було. Хоча коли ми увійшли в епідемію, то не мали жодного апарата високого класу – такого, який має певні інтелектуальні програми і різні режими роботи, щоб якомога якісніше надавати допомогу зі штучної вентиляції легень. І знову ж таки, дякуючи благодійникам, ми отримали три апарати штучної вентиляції легень високого класу. Один із них закуплений за кошти Волинської облради з «ковідного фонду». Ще маємо три апарати ШВЛ середнього класу. Ще в нас є два апарати, якими теж можна користуватися, – вони портативні, але їх можна використовувати для штучної вентиляції.
– Кисню хворим вистачає?
– Як показав наш досвід, насамперед лікарня має бути забезпечена не ШВЛ, а киснем. Бо якщо вчасно і правильно пацієнт отримає кисневу терапію, то не завжди йому знадобиться потім ШВЛ. Бо ШВЛ – досить серйозна процедура, хворі важко її сприймають, навіть психологічно це важко для людини. На початку пандемії ми мали лише 16 кисневих точок, то на сьогодні маємо 86. Також у нас уже працює бригада, яка додатково встановить ще 80 кисневих точок до кінця 2020 року.
– З початком пандемії ваша лікарня стикнулася з тим, що почав звільнятися медперсонал. Чи вдалося стабілізувати ситуацію із кадрами?
– Дійсно, на початку пандемії ми мали відтік кадрів. У нас звільнилися четверо лікарів – з досвідом, талановитих і перспективних. Але натомість прийшли інші – дуже хороші молоді лікарі, які хочуть і вміють працювати, – 2 анестезіологи і один педіатр. А медсестри, які звільнилися, здебільшого були старшого віку. Вони чесно казали, що мусять піти, бо так наполягають їхні рідні. Звільнявся і молодший медичний персонал, але і на їхнє місце приходили інші. І на сьогодні ми маємо укомплектований штат.
– Чи масово перехворів на ковід персонал лікарні?
– Зі 154 медиків, які задіяні до роботи з пацієнтами із коронавірусною інфекцією, перехворіли 55. Тобто третина, і це хороший показник. Певне місце має так званий професійний імунітет, коли ми постійно перебуваємо в зоні ризику і в невеликих дозах стикаємося зі збудником, а це свого роду природна імунізація.
– Раніше медперсонал боявся їхати додому, особливо хто із сіл, бо їм погрожували навіть хату спалити. Чи знизився цей рівень соціальної напруги зараз?
– Так, і медсестра наша, і лікарка потерпали від цього. Стигматизація медичного персоналу дійсно була дуже велика. Такий уже в нас виробився «комплекс Санжар», і нам потрібно з цим працювати. Тим більше, розуміємо, що ми усі маємо перехворіти, і в кожного в родині або є хворий, або той, хто перехворів та навіть втратив близьких від цієї хвороби.
– Без втрат не обійшлося і серед ваших пацієнтів?
– Звісно, успішно пролікованих ковідних хворих – понад 1300 пацієнтів, померлих – 56. Найважче для нас – це втрачати людей, і до цього неможливо звикнути.
– Були ті, які виживали, навіть коли самі лікарі не вірили в це?
– Так, маємо дуже гарні випадки, коли літні люди долали хворобу і заряджали нас позитивом, мотивували працювати. Найстаршій нашій пацієнтці, яка одужала, було 95 років. Це дуже позитивна жінка. Лежала в нас у реанімації важко хвора на коронавірус жінка, ми не знали, чи вона взагалі виживе, вона була на ШВЛ. Ця жінка настільки мала жагу до життя, що робила зарядку, навіть будучи під апаратом. Вона рухалася, виконувала вказівки лікарів. І коли її зняли з апарата, вона далі продовжувала дивувати нас. І пацієнтка одужала, і ми дуже цьому раділи.
– Чи направду коронавірус уражає нервову систему людини, що навіть може стати причиною самогубства, ми неодноразово чули з новин, що хворі вкорочували собі віку навіть у лікарняних закладах?
– Так, серед пацієнтів ми спостерігаємо так званий «постковідний синдром», є потреба їхнього подальшого лікування, хоч вірус уже не виділяється і пацієнт не заразний. Але вірус настільки зробив руйнівні дії в організмі, що стає необхідною реабілітація, яка може тривати кілька місяців. Але поки вона триває, пацієнти можуть потребувати і кисневої підтримки, і психіатричної допомоги, бо дійсно уже доведено, що вірус уражає нервову систему і мозок, тому, на жаль, навіть маємо випадки суїцидів. У нас теж були пацієнти, до яких ми викликали психіатрів, деяких після лікування навіть направляли в психіатричну лікарню. Також є пацієнти, які потребують реабілітації серцево-судинної системи. Зараз ми також маємо категорію пацієнтів, які вже можуть бути виписані з нашої лікарні, але вони потребують подальшої реабілітації. «Медична комісія» Волинської обласної ради вже розглянула і підтримала пропозицію щодо проведення реабілітації хворим із постковідним синдромом у шпиталі ветеранів війни в Луцьку. Надалі планується, що і в області будуть розгорнуті ліжка для людей, які потребують «постковідної» реабілітації.
