- 2017 рік був багатим на події, адже коли працюєш з людьми, то кожен день приносить якесь особливе враження. Але найбільше запам’ятався перший відпочинок із моїм синочком Вадимом зам кордоном. А найважливішою подією в Україні вважаю отримання безвізового режиму.
Надія Сердюк - керуюча продажами АТ «Страхова група «ТАС», смт. Іваничі:
- 2017 рік подарував мені четверту онучку Злату, тому цю подію вважаю найважливішою.
Загалом, минулий рік приніс невеликі покращення в наше життя. Це помітно, бо щодня маю мову з багатьма різними людьми. З’явилися радощі в наших очах, почастішали посмішки, порівняно з минулими роками. Головне, незалежно від року, бути на своєму місці і ставитися до людей зі щирістю, намагатися допомогти і порадити, в міру своїх можливостей. Тоді кожен день буде добрим!
Олена Носенко - завідувач організаційного сектору Іваничівської районної ради:
- Рік, що минає, приніс у мою родину знаменну подію - вийшла заміж моя донечка Софія. Серед подій районного рівня - найбільше запам’яталися вибори до Іваничівської ОТГ. А для України найважливішим вважаю прийняття безвізового режиму.
Вадим Решетило, кандидат на голову Іваничівської ОТГ:
- 2017 рік був для мене багатим на нові знайомства. В районі пройшла децентралізація. Серед всеукраїнських подій запам’яталося затримання Романа Насірова. А серед світових - вибори в США.
Тарас Сватко – громадський активіст:
- Світова подія: в грудні відбувся бій між двома дворазовими олімпійськими чемпіонами світу з боксу Гільєрмо Рігондо і нашим Василем Ломаченко. Хоч бій прогнозувався рівним, але повне домінування в ринзі Василя змусило кубинця просто здатися.
Українська – напевно, це ситуація між Порошенко і Саакашвілі, зокрема прорив українського кордону останнім. На мою думку, ця подія підтвердила той факт, що Україна - це країна, але не держава, бо однією із ознак держави є кордон її територій, а в цій ситуації кордон, де-факто, був відсутній.
Місцева - тут багато подій, що запам’ятались, адже в більшості з них я брав участь. Остання – кілька днів тому виграшна справа у виконкому.
Особиста - я ще живий. )))
Валентина Борусевич – секретар громадської ради при Володимир-Волинській РДА, член ради міськрайонної організації людей з інвалідністю:
- Рік, що минає, був вдалим. Хоча і не люблю планувати багато наперед, проте все, що запланувала, вдалось реалізувати.
Найбільшим досягненням, як на мене, були спортивні змагання і майже всі перші призові місця! Вдалося дуже багато повчитись з Київським "Діалогом" і познайомитись із хорошими людьми.
Щодо нашого міста, то чомусь рік мені асоціюється з будівництвом і перероблянням доріг, різними судами і багатьма фестивалями, а ще великими протистояннями певних депутатів з владою. Щодо політики в державі, то у мене немає оптимізму на краще майбутнє. Таке враження що наша влада спеціально нищить народ невдалими реформами, підвищенням цін і постійними обіцянками. На кого ще надіятись у цій країні? Думаю тільки на одного Господа Бога.
Олексій Біянов – журналіст газети «Місто вечірнє»:
Виділю кілька подій. Отже, світова подія це - обрання Макрона президентом Франції. Щодо України, то це вибух на складах боєприпасів у Калинівці. Місцева - бюджет участі. А особиста подія - відпочинок у Карпатах на лижах.
Володимир Мигас – громадський активіст:
- Почну з простого (особистого): син Богдан, якому тільки в травні 2018 року, буде 18 років пішов вчитись в технікум. Але це не головне. Уже будучи студентом він на роботу до дружини прийшов з дівчиною і вони сказали, що планують побратися. А це вже подія. Правда дружина здається вговорила їх почекати до закінчення навчання. А як воно буде час покаже.
В Україні?!?!?! Я, мабуть, все таки бунтівник. Як казав мені колись декан факультету: «Ну что правдоискатель, ПРИШОЛ?» Це коли я вже став працівником кафедри і прийшов підписувати ордер на вселення в гуртожиток. В такий час як ми живемо мені запам’ятовуються протестні акції. Адже це завжди надія на зміни і зрозуміло, що завжди очікуються зміни на краще. Тому я пам’ятаю свою участь у спільній акції ВО «Свободи», Правого сектору і Національного корпусу. Я пам’ятаю свою участь в акціях Саакашвілі. Я маю надію, що Порошенко не добуде до кінця президентського терміну.
Щодо міжнародних подій, то я мало переймаюсь тими, які не мають відношення до України. А в тих, що мають відношення до України, мені найбільше запам’ятався поворот у політиці поляків. Це - ніж у спину України майже за єврейським катахізісом. Коли у нас війна з одвічним ворогом - Росією - вони, мабуть, у надії на свій «кусочок здобичі», пішли в наступ з іншої сторони. Ця дитина на вилах... Вони також ускладнили процедуру отримання карти поляка, ну і ясна річ - тиск. Але їх просто історія нічого не навчила.
А з нашої сторони, вважаю, що наш МЗС уже давно треба розігнати. І питання не тільки в стосунках із поляками. А також - і в питаннях війни, Будапештської угоди і тому подібне.
Катерина Бонюк, Ярослава Вознюк
