Не рідко жителі західної частини України нарікають на те, що їхні чоловіки повинні їхати на Схід, аби захищати будинки тих, хто рятується від війни у більш безпечних містах. Мовляв, поки «наші хлопці там гинуть за їхні будинки», чоловіки цілком призовного віку відсиджуються у безпеці. Ба більше, частина людей переконані - чоловікам-переселенцям не вручають повістки. Втім, це не так. Так на Волині судили переселенця, який відмовився проходити службу у лавах ЗСУ.
Про це повідомляє Ковель media з посиланням на вирок суду.
Переселенець з міста Лисичанськ Луганської області перебуває на обліку у Ковельському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки як військовозобов’язаний, за результатами медичного огляду визнаний придатним до військової служби.
У травні цього року йому було вручено повістку про необхідність прибуття до військкомату для подальшого проходження військової служби під час мобілізації.
Бувши попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від призову, за відсутності підстав для відстрочки, чоловік в письмовій формі категорично відмовився від відправки у складі команди для проходження військової служби.
Відносно чоловіка поліція відкрила кримінальне провадження за правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений провину визнав та розповів, що тривалий час проживав у Лисичанську разом із двома малолітніми дітьми та дружиною, починаючи з 2014 року неодноразово залишався без джерела до існування, за першої можливості працевлаштовувався на мінімальну заробітну плату.
Через бойові дії задля збереження життя родини тимчасово пересилився у Ковель.
Як йдеться у вироку, під час реєстрації йому був вручений виклик до військкомату, він пройшов медичний огляд і прибув у визначену дату для проходження військової служби під час мобілізації.
В ході опитування представниками обласного військкомату повідомив, що не може залишити дітей без опіки, тому відмовляється від військової служби.
Просив врахувати його життєві обставини й призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі, оскільки на даний час він доглядає за дітьми, а дружина працевлаштувалась швачкою і отримує дохід, за рахунок якого живе сім’я.
Обвинувачений розуміє важливість виконання обов’язку військової служби у воєнний час, проте не може залишити сім’ю, яка втратила житло, усе майно і перебуває у скрутних умовах.
Головуюча у справі суддя Ковельського міськрайонного суду Тетяна Денисюк ухвалила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки умовно.
