Чоловік волинянки Світлани Сидорук загинув у страшній ДТП, що трапилася 20 травня в Сарненському районі. Жінку — врятували. Розповідаємо, як зараз почувається пані Світлана та кому дякує за порятунок.
Про це пише Сарни City.
Дорожньо-транспортна пригода сталася на трасі Київ—Ковель поблизу села Городець. Водії обох транспортних засобів загинули, пасажирку — госпіталізували.
— Загинув мій чоловік Іван — атовець, учасник бойових дій, звільнений з полону, волонтер. Мені Бог життя врятував, — розповідає Світлана. — Бригада екстреної медичної допомоги доправила мене у вкрай важкому стані у лікарню.
Головний лікар Сарненської ЦРЛ Олександр Нестеренко підтвердив, що загроза життю пацієнтки існувала:
— Зламані ребра, як правило, завжди супроводжуються гемопневмотораксом, у неї була підшкірна емфізема. Якщо таким пацієнтам не надати допомогу якнайшвидше, то вони можуть загинути. З нашого боку все було зроблено максимально швидко та чітко.
Світлана перебувала в Сарненській лікарні майже тиждень. Її травма супроводжувалась значним больовим синдромом, тому лікарі прийняли рішення не перевозити жительку сусідньої області в інший медзаклад.
— Ми могли відправити пацієнтку у Волинську область буквально через день. Транспортування для неї не несло б жодної загрози, але воно важко нею переносилося б через виражений біль. Тому вона залишилась до тих пір, доки сама зрозуміла, що здатна їхати, — пояснив головний лікар.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Трагедія на Волині: чоловік до смерті побив дружину
Наразі жінка вже не потребує стаціонарного лікування. Її стан здоров'я стабілізувався. І за це вона дякує сарненським медикам:
— Хочу висловити величезну людську вдячність усім і кожному, хто боровся за моє життя і здоров'я, і ми перемогли. Низький уклін завідувачу хірургічного відділення Ярославу Романюку та всьому його колективу, а також завідувачам і лікарям відділення анестезіології та реанімації за професіоналізм, вірність клятві Гіппократа і велике людське серце. Велика вдячність головному лікарю Олександру Нестеренку за турботу, підтримку, допомогу. Я дякую тим незнайомим мені до 20 травня лікарям, сестричкам, які поставилися до мене, як до рідної людини.
