Ми запитали депутатів, чому вони пішли у політику, чи задоволені депутатством і чи не хотіли би підвищити свій статус – скажімо, стати мером Володимира-Волинського, Луцька, чи селища Іваничі відповідно?
Віра СЕРГЄЄВА, депутат Володимир-Волинської міської ради, голова фракції «Самопоміч»:
– Чому Ви пішли у політику?
– Я не йшла в політику, я йшла змінювати наше місто і життя людей навколо. Маю певний досвід, знання і, дякувати Богу, розум і сили. Хотілося втілювати ідеї і продовжувати справу тих, хто пішов на Майдан, щоб кардинально змінювати цю країну. Ще була відповідальність перед тими, хто боронить Україну на Сході. Вони борються там, а ми повинні робити це тут.
Завжди була осторонь політики. І будь-які вибори були лише днем, коли віддавала голос за справедливість і надію, а отримувала чергове розчарування.
У 2015 у нас сформувалася достатньо сильна команда, принципово інших, незалежних від посад людей, яким як і мені набридло чекати змін і прогресу в цьому місті. «Самопоміч» обрали, як ідейну і демократичну політичну партію. До цього часу не розчарована, адже ніяких «указок зверху» не отримуємо і рішення приймаємо лише самі при детальному вивченні питання. Тому політична партія насамперед подобається тим, що маємо змогу спілкуватися і обмінюватися досвідом та проектами з величезною кількістю людей по всій Україні.
– Чи задоволені депутатством?
– Звичайно, що ні! Не можна бути задоволеним тим, що оточує опозиційного до влади депутата. Надто багато бруду виливається на кожне підняте гостре питання чи проблему. Прямо ще ніхто не залякував, але місцеві видання стараються перекрутити факти. Інколи твої хороші ідеї приписують іншим провладним депутатам. Ну, і бонус цього року – пограбування квартири з вмиканням комп’ютера…
Інша сторона незадоволення – це те, що фактично блокуються будь-які ідеї, що несли б реальну користь місту і людям. На звернення, отримуєш відписки чиновників. Підтримані депутатами запити, не виконуються. Нажаль, за два роки не можу допомогти людям свого округу покращити елементарний благоустрій, бо звернення ігноруються, хоч на виконання цих робіт не потрібні мільйони.
Найбільше розчарування – це періодичні порушення Законів України чиновниками самого виконавчого комітету міської ради.
Але є й позитивні моменти – часом дослухаються до поправок і таки вносять їх в рішення. А ще знайшла вихід – одразу самій готувати проект рішення і відстоювати його. Поіменне голосування допомагає досягати мети. І в цьому році був підтриманий мій проект рішення про започаткування конкурсу «Успішний педагог», за результатами якого буде відзначено 10 кращих педагогічних працівників міста достойною премією міської ради. Якби складно все не відбувалося, але все ж вдалося реалізувати цей проект.
– Ви би хотіли стати мером Володимира-Волинського?
– Запитання, що провокує відповідь: «Хто ж не мріє стати генералом?»
Моє життя доводило мені, що я дивним чином легко справляюся з різною роботою, маю критичне і креативне мислення і багато чого вмію і можу. Посада мера – не злякала б. Головне сформувати хорошу команду розумних і чесних людей, надати їм гарантії , сформулювати задачі і умови. У нашому місті є люди, які щиро його люблять, разом вони б могли кардинально міняти все і не лише фасади!
Незамінних людей немає, а мерів і керівників у нашій державі треба міняти вчасно і часто.
Проте реально дивлюся на речі. Мер має бути дуже мобільним і комунікабельним. Ну, і не заважати працювати галузевим спеціалістам. Знаю, що в місті є такі люди. Тому бажаю своєму Володимиру найкращого.
Сергій РАДКЕВИЧ, депутат Володимир-Волинської міської ради, голова фракції «УКРОП»:
– Чому Ви пішли у політику?
– Щоб змінити, внести свої ідеї в розбудову рідного міста.
– Чи задоволені депутатством?
– Щоб бути задоволеним потрібно мати більшість і впливати на прийняття рішень, не хочу бути статистом, тому частину роботи для громади роблю власним коштом чи своїми руками.
– Ви би хотіли стати мером Володимира-Волинського?
– Ні. Я зможу бути просто радником безкоштовно, а сидіти протирати штани... І бажання тут мало, адже рішення приймають жителі міста на виборах, бажано без адмінресурсу. Хочеться, щоб молодь не в соцмережах коментувала як все погано, а проголосувала на виборах за зміни сама.
Ігор МАЦЮК, депутат чотирьох скикань Володимир-Волинськї міської ради, фракція «Самопоміч»:
– Чому ви пішли у політику?
– Щоб вносити, по можливості, корективи в усі сфери життя і благоустрій міста , в якому проживаю.
– Чи задоволені депутатством?
– Не задоволений. Обстановка у міській раді нагадує політичний зоопарк. Я розраховував, що в цьому скликанні буде можливість займатися конструктивом, а не слухати відмазки від влади.
– Ви би хотіли стати мером Володимира-Волинського?
– У нашому зомбованому місті це не реально. Щодо утопічного бажання – так.
Алла НАУМУК, депутат Іваничівської селищної ради від ВО «Свобода»:
– Чому Ви пішли у політику?
– На цей крок мене підштовхнули події 2014 року. Але стати на політичну стежину вирішила не одразу. Для мене політична кар’єра ніколи не була самоціллю. Усвідомлення звичайних людських проблем, з якими довелося зіштовхнутися, неприйнятність існуючого стану речей і бажання змін - ось що було моїми мотиваторами. Так, якщо в той час (до моменту початку моєї політичної діяльності) мені – енергійній молодій людині, часом доволі складно було протидіяти бюрократичній машині, то що вже говорити про більш вразливих людей (пенсіонери, люди з обмеженими фізичними можливостями, малозабезпечені сім’ї, діти). Я чітко розуміла, що якщо я хочу кращого майбутнього для себе і для своєї країни, то діяти і будувати його потрібно вже сьогодні, і саме нам, бо ніхто інший, окрім нас, цього не зробить.
– Чи задоволені депутатством?
– Детально вивчивши ситуацію та поглибившись у вирішення першочергових проблем, якими стурбовані мешканці нашої громади, я зрозуміла, що одного мого бажання та прагнення допомогти змінити щось є замало. Адже на вирішення тих чи інших проблем впливає занадто багато факторів, в тому числі і людські, які, на жаль, непідвладні та не підконтрольні для депутата селищної ради. Але тут я б просила громаду бути більш активною, відвідувати громадські слухання, висловлювати свою думку та бачення з подолання цієї ситуації.
– Ви би хотіли стати мером Іванич?
– На даний час я не хочу та й не можу думати про майбутні вибори, моя мета – гідно завершити цю каденцію для того, щоб можна було сміло дивитись людям в очі.
Руслан НЕДБАЙЛО, депутат Іваничівської районної ради від БПП «Солідарність»:
– Чому Ви пішли у політику?
– У політику прийшов напевно тому, що хотів мати більше можливостей сприяти добрим справам у нашому краю, селах, школі! Політики не люблю... Поважаю порядних політиків.
– Чи задоволені депутатством?
– На жаль, політикою більше не задоволений, але завжди є позитивні результати.
– Ви би хотіли стати мером Іванич?
– Ніколи не ставив перед собою мети стати головою. Хоча саму роботу голови і специфіку знаю, мабуть, не гірше самого голови не з чуток, бо жодного разу ніколи не стояв осторонь при вирішенні справ громади. Вважаю, це завжди має бути спільна робота, де є активна, дієва, не байдужа команда і велике бажання розвиватись, а не вичікувати манни з небес, сидячи на одному місці.
Сергій НЕДБАЙЛО, депутат Іваничівської районної ради від партії «УКРОП»:
– Чому Ви пішли у політику?
– Завжди, ще з юності, гостро реагував на несправедливість. Будучи депутатом 4 скликань мав можливість, і використовував її, змінити дещо в житті району, громади. Ніколи не боявся казати правду в очі керівникам будь-якого рівня. За 4 каденції бачив багато «цирку» в раді. Але бачив і багато позитиву і щирого прагнення щось змінити. Парадокс, але саме політика і «політичні забавки» заважають повноцінно працювати раді. А ще – партійні боси, які часто не знають, що тут робиться, але «цінні вказівки» роздають. Найміцнішою і найсміливішою вважаю фракцію Української Народної партії попередніх скликань, яка не боялася сперечатися і перемагати партійних шефів і до якої входили багато відомих людей, яких доля «розкидала» по інших політичних силах...
Прикро, що дехто з цієї, колись монолітної команди навіть вітається? відвернувшись. Мав можливість неодноразово стати заступником голови ради, а було, навіть головою. Але не мав бажання. І, коли тодішній голова Волинської обласної ради Анатолій Грицюк обіцяв 100% підтримку під час голосування, я подякував і відмовився. Я не боюсь відповідальності. Просто для повноцінної роботи треба команду однодумців, а не ситуативну більшість. Такої команди в нас ніколи не було. Як і в переважній більшості рад. Хоча, ця каденція працює чітко і злагоджено, на відміну від багатьох попередніх, де навіть звіт голови районної ради не був проголосований роками. Єдине, що хотілось би – це взаєморозуміння між гілками влади в районі. Але це хвороба області і цілої країни.
– Ви би хотіли стати мером Іванич?
– Ні селищним, ні сільським головою стати не хотів. Я – вчитель, історик. Мій фах дає можливість професійно розглядати політичні і громадські процеси і допомагає працювати депутатом. А ще я просто люблю школу і свою професію.
Оксана РУБАН, депутат Іваничівської районної ради від Радикальної партії Олега Ляшка:
– Для мене запитання: чому пішли в політику більше асоціюється з питанням - чому вирішили стати депутатом. На нього приємніше відповідати, оскільки політика в нашій країні асоціюється з обманом та неправдою.
Завжди була небайдужою до того, що і як відбувається в нашому районі, тому вирішила стати активним учасником його життя.
Про свою задоволеність депутатством можу сказати лише те, що недостатньо задоволена. І головою стати – бажання не маю.
Володимир ТОМЧУК, депутат Іваничівської районної ради від ВО «Свобода»:
– Чому Ви пішли у політику?
– Мені не байдуже, що відбувається в країні та в нашому районі зокрема. Прагну представляти та відстоювати інтереси жителів Грядівської сільської ради.
– Ви би хотіли стати мером Іванич?
– Задоволений роботою в школі та бажання стати селищним головою не маю.
Ольга ПАСІЧНИК, депутат Іваничівської селищної ради від партії «УКРОП»:
- Перший досвід моєї роботи був в «УКРОПІ». Працюючи там, я пізнавала всі ази політики, що і стало поштовхом продовжити навчання в магістратурі за напрямом «Політологія». Перед тим навчалася на образотворчому мистецтві. Депутатством задоволена, але головою стати не хотілося! Для цього потрібен досвід…
Артем ЗАПОТОЦЬКИЙ, депутат від фракції БПП «Солідарність» у Луцькій міській раді:
– Чому Ви пішли у політику?
- Я зрозумів, що в цій країні потрібно щось змінювати. Просто сидіти дома нічого не вирішить.
– Чи задоволені депутатством?
- Результатом моєї діяльності буде громадська думка, думка моїх виборців, тільки так і не інакше. Попередньо у планах є задум балотуватись у депутати.
– Ви би хотіли стати мером Луцька?
- Поки що не роздумував над цим питанням. Скажу так: «Свита робить короля». Якщо я зможу сформувати команду, тоді це можна розглядати, як варіант. Усе залежить від команди, бо політика - це командна гра.
Микола ФЕДІК, голова фракції ВО «Свобода» у Луцькій міській раді:
– Чому Ви пішли у політику?
– Ще зі шкільних років зацікавився ідеологією націоналізму. Ознайомившись із літературою провідників націоналізму, зрозумів для себе, якою хочу бачити Україну, той край, у якому живу. Тоді ж вирішив, що стану політиком. І, до речі, фах юриста обирав із тих міркувань, що найбільше знадобиться в цій діяльності. Ставши студентом, шукав ту націоналістичну структуру, коло людей, однодумців, де міг би реалізувати свої ідеї та себе. Такою структурою стала ВО «Свобода».
– Чи задоволені депутатством?
– Саме депутатство є механізмом реалізації певних ідей, програмових засад, які сповідує політична сила. Починаючи із 2015 року, в Луцькій міській раді сформувалась фракція ВО «Свобода», яка налічує п’ять депутатів і яку я очолюю. Наша фракція активно працює над відстоюванням інтересів громади, багато чого нам вдалося досягнути, є певні плани на майбутнє.
– Ви б хотіли стати мером Луцька?
- Відповім класичною цитатою «Поганий той солдат, який не мріє стати генералом». Я - людина команди, тому, якщо міська організація вирішить, що я маю йти на вибори, тоді - так.
Павло ДАНИЛЬЧУК, голова фракції «Народний контроль» у Луцькій міській раді:
– Чому Ви пішли у політику?
– Я в громадсько-політичному русі – з 18 років. Також за професією «політолог». Тож все моє свідоме життя пов'язане так чи інакше з політикою, а це – можливість вливати та змінювати суспільне життя навколо.
– Чи задоволені депутатством?
– Не можу так сказати. Вже друга каденція в міській раді і я принципово знаходжуся в опозиції до тих, хто керує містом, а часто – просто нагло грабує. Багато досвіду, який допомагає вирішувати поточні проблеми містян, але разом із тим в раді багато деструктиву та бюрократії, яка заважає приймати важливі рішення для розвитку Луцька.
– Ви б хотіли стати мером Луцька?
– Бути міським головою це не самоціль. Важливо розуміти наперед, як ти можеш змінити місто та з якою командою. Тому важливо перемагати не лише самому, але щоб і перемагали та ставали депутатами люди з подібними життєвими принципами як у тебе.
Богдан БОГОНОС, депутат Луцької міської ради від фракції ВО «Свобода»:
– Чому Ви пішли у політику?
– Завжди вражала загальна пасивність людей, котрі мене оточують. У нас люди готові більше обговорювати проблеми на кухні або ж у соціальних мережах, ніж реально узяти і щось зробити. Коли мій старший син пішов у садочок, мене обрали спочатку головою батьківського комітету групи, а пізніше – й усього ДНЗ. Шукаючи можливості покращити матеріально-технічну базу ДНЗ, довелося багато спілкуватись із чиновниками різних рангів. Тоді я зрозумів, що для того, щоб щось змінити, треба постійно проявляти ініціативу і стукати з нею в усі можливі двері. Так сталося, що у цей період я познайомився з членами міської організації ВО «Свобода» і зрозумів, що це – саме та команда, яка розділяє мої переконання. Ось таким чином я й потрапив у політику.
– Чи задоволені депутатством?
– Досить часто спостерігається відвертий вандалізм із боку жителів міста, це часом обурює. Хотілось би, щоб люди розуміли, що все, що дня них робиться, те ж саме освітлення вулиць, облагородження прибудинкових територій, дворів тощо – це все має берегтися. Ми хочемо будувати цивілізовану країну, щоб про нас були хорошої думки. Сьогодні я працюю з командою однодумців від фракції «Свобода», результати діяльності оцінять жителі району Вишкова.
– Ви б хотіли стати мером Луцька?
- Досить неоднозначне питання. На даний момент – ні. У першу чергу, тому, що я реально оцінюю всі ризики, які отримає мер у теперішній політичній ситуації. Для ефективної роботи мер повинен мати конструктивну більшість та карт-бланш, хоча би на перший строк повноважень. Лише тоді він зможе показати ефективну роботу на благо міста.
Олександр ЛАЗУКА, депутат Луцької міської ради від фракції «Народний контроль»:
- Чому ви пішли у політику?
- Уїнстон Черчілль казав: «Навіть тоді, коли ми не цікавимось політикою, політика цікавиться нами». Ми всі мусимо не лише цікавитися, але і якісно впливати на політику методами, які нам доступні на нашому рівні. Коли з’являється шанс безпосередньо брати участь у місцевому самоврядуванні, потрібно спробувати за нього поборотися.
- Чи задоволені депутатством?
- Депутатська діяльність є новим та дуже цінним досвідом для мене, тому вдячний лучанам за цей шанс. Хоч це іноді досить непросто, працюю, щоб відплати належними результатами за довіру, яку отримав.
- Ви б хотіли стати мером Луцька?
- Робота міського голови - велика відповідальність і надзвичайно складна посада, для такої діяльності потрібен неабиякий досвід та знання. Наразі мені доцільно фокусуватися на роботі міського депутата.
