На тихій вуличці заповідника стоїть малопомітний «свідок» середньовіччя. Місцями обжитий, де-не-де обдертий, приховує він у собі події давно минулих епох.
В Луцьку вони утвердилися в 1370-х роках. А вже за двадцять років, отримавши привілеї від князя литовського Вітовта та короля польського Ягайла, почали будувати великий мурований оборонний монастир із костелом. Він проіснував до кінця XVIII століття, коли згорів. Тоді поруч побудували новий монастир і костел. Про це ми вже знаємо.
Домініканський монастир у Луцьку завжди був найзначнішим і мав найбільший вплив. А починаючи з початку XVII століття на рівень з ним стали єзуїти, які заснували колегіум неподалік – на сучасній вулиці Кафедральній. Експедиція туди ще планується.
Про інтелектуальне життя луцьких домініканців. На діяльність ордену вплинули ідеї епохи Відродження. Щоб стати монахом-домініканцем, треба було спочатку пройти новіціат. Далі навчання продовжувалося. Орденські школи ділилися на кілька рівнів – від нижчої до вищої. Монахи часто висилалися за кордон для здобування освіти найвищого орденського рівня у генеральних школах. З Луцька більше всього їздили до Падуї, а також у Рим, Перуджі, Неаполь. Цікаво, що на початку ХІХ століття в Луцьку заснували школу найвищого рангу – Генеральний Студіум.
Луцький монастир був одним із центрів домініканського інтелектуального життя Польської провінції поряд із осідками Любліна, Познані, Варшави. На це також вказують такі цікаві факти. Краківський монастир капуцинів придбав рукопис Гіацинта Любоведзького, за яким він читав лекції в Луцьку. А примірник філософського курсу, також прочитаного в Луцьку, придбали для однієї з монастирських бібліотек Вільна.
Книгозбірні - шик кожної епохи. В домініканській монастирській бібліотеці були популярні книги на той час і необхідні для служіння. Також були заборонені книги, передруковані античні та інкунабули. Загалом книги стосувалися більше 20 напрямів знань.
Про суспільне життя луцьких домініканців. Мали домініканці ще з XVI століття власну броварню і корчму. В костелі діяла музична капела, яка в часи розквіту налічувала 38 членів. Для світських дітей діяла Маріїнська школа, де вчилися учні з міста та околиць.
Тримали луцькі домініканці свою папірню та друкарню. Цікаво, що саме домініканська папірня в селі Новостав, відкрита в 1573 році, була першим осередком паперового виробництва на Волині. А наприкінці XVIII століття була відкрита друкарня, де випускали книги польською, латинською, французькою та російською мовами.
Тепер згадаємо про масонів. У 1796 році луцькі домініканці видали колективний антимасонський твір «Остання твердиня вільновірців...». Вихід книги відбувався у контексті боротьби домініканців Речі Посполитої з масонами. Які ж були відносини луцьких і загалом волинських домініканців із масонськими ложами, невідомо. Поки що відомостей якоїсь взаємодії немає, проте сам факт великого впливу домініканців на католицьких вірян Волині у XVIII столітті та наявність у цей час кількох масонських лож в нашому краї може свідчити про певні конфлікти. Першу масонську ложу на Волині (і на території сучасної України загалом) заснували на півдні тодішнього Волинського воєводства у містечку Вишнівці в 1742 році.
Фотоаудієнція в луцьких антимасонів: 800 років домініканцям
Про духовне життя луцьких домініканців. В духовному житті найцікавіше - культ Кароля Франка та культ чудотворної ікони Луцької Богоматері. Кароль Франко - єдиний католицький святий лучанин, правда, не проголошений. Він був ченцем в луцькому домініканському монастирі на початку XVII століття. Приклад монаха мав великий вплив на інших членів монастиря. Аскетизм, набожність, ревність Кароля Франка становили ідеал монаха-домініканця, до якого прагнули члени ордену. Чернець не прожив довго. Він помер у 18-річному віці. Члени монастиря почали готувати постать до канонізації, після чого його б оголосили святим. Але не змогли завершити справу через напад козаків на Луцьк у 1648 році, коли тіло Франка було фізично знищене. Про Кароля Франка сказано окремо.
Так бачив давню твердиню Наполеон Орда.
Ще в 1598 році в Луцьк із Риму привезли одну ікону й подарували домініканцям. Це була копія чудотворної ікони Virgin Salus Populi Romani, яка вважалася захисницею римлян.
У 1614 році прихожани стали повідомляти про начебто чудеса, які творила ікона, а саме – зцілення від хвороби. Увага до ікони зростала. Збільшилася кількість чуд. З часом до неї стали робити паломництво представники інших віросповідань.
У 1703 році видали декрет, в якому ікона Луцької Богоматері офіційно проголошувалася чудотворною. Крім того, у декреті її назвали «щитом Королівства та непохитною вежею Волині».
Щоб возвести ікону в вищий ранг, її вирішили коронувати. Для цього в Римі випустили спеціальні монети з зображенням ікони. На території монастиря спорудили триаркову каплицю – спеціально для ікони.
Процес коронації ікони відбувався в Луцьку. Домініканці запросили велику кількість гостей - різних військових, культурних діячів, духовенство.
8 вересня 1749 року дійство відбулося. У Луцьк прибуло кілька єпископів, найзначніші особи Речі Посполитої, в тому числі керівник армії (його посада звучить як головний коронний гетьман) Юзеф Потоцький.
Опис процесу коронації видали в Римі. Ікона Луцької Богоматері стала другою коронованою домініканською іконою Богоматері в тодішній Польщі. Детальніше про неї сказано окремо.
***
Це основне з того, що ми знаємо про луцьких домініканців. Скільки ще не сказано, а ще більше - забуто і поки не розкрито таємниць! В середині ХІХ століття монастир домініканців скасували. Бо тоді Волинь належала Російській імперії, а російська влада, м'яко кажучи, не підтримувала католицизм. Приміщення стали по-різному використовувати. Був тут і військовий склад, резиденція єпископа у міжвоєнний період ХХ століття, в радянський час - лікарня, училище.
Contemplare et contemplata aliis tradere - споглядати і осягнуте передавати іншим. Таким був девіз домініканців. Цікаво: щоб подорожувати, треба кудись їхати фізично, але для найпростіших мандрівок у часі, треба просто не покидати вулиць рідного міста.
Про це пише Олександр Котис з посиланням на «ВолиньPost».
Фото: Андрій Білан
