Нещодавно колишня віце-прем’єрка з часів Порошенка Климпуш-Цинцадзе зробила важливе зізнання про те, що мир на умовах Кремля, гірше війни.
Вона знає про що говорить.
Бо ілюзорний ганебний мир у вигляді Мінська-1 і Мінська-2 дозволив Росії перегрупуватися, використати сірійську кампанію для росту своєї геополітичної ваги і випробування широкомасштабної війни з застосуванням авіації, флоту та ракетного оззброєння.
Під час «передишки» на українському фронті, Росія спробувала активно втрутитися в геополітичні розклади на африканському континенті і навіть в Південній Америці, Росія активно працювала над формуванням ПВК.
В Україні ж було придушено добровольчий рух, а відверті агенти Кремля отримали нафтові потоки, телевізійні канали та доступ до влади.
Тому не можу не погодитися, що мир на умовах Кремля страшніше війни.
І крім ганьби передбачає відкладену війну. Ще страшнішу.
Тому нині непокоїть, що предметом «безпредметних» розмов з окупантами (бо тільки армія визначить реальну лінію фронту з ворогом) є спосіб організації оборони України.
Очевидно, Україна впливає самостійно лише на один із трьох сценаріїв оборони.
Бо повернення Україні пограбованої ядерної зброї залежить від волі шахраїв, які цю зброю відібрали. І є наразі нереалістичним сценарієм.
Так само як малореалістичним є реальність гарантій безпеки України третіх сторін. Нині ніхто не готовий воювати проти Росії разом з Україною.
Навпаки, нині лише Україна воює проти Росії за всіх.
Тому наразі єдиним базовим і реалістичним сценарієм є орієнтація на власні сили в обороні країни.
Тут дивним виглядає навіть сама можливість обговорення з ворогом чисельності армії та якості оззброєння.
Армії і зброї має бути достатньо щоб в Росії відпадала навіть думка косо глянути в наш бік.
Базовою формою міжнародно-політичного позиціонування (до готовності прийняття України в НАТО)є оззброєний нейтралітет за умовним швейцарським зразком.
Він передбачає.
Масовий стрілецький вишкіл усього дорослого населення (п’ятимісячний базовий). З подальшою участь в щорічних зборах та залучення до тероборони та правом тримання зброї дома.
Право володіти цивільною вогнепальною зброєю відповідальних громадян.
Створенням військово-козацьких поселень на кордоні з ворогом.
Друге. Сучасну високоозброєну професійну армію на яку щороку витрачатиметься не менше 5% ВВП в мирний час.
Треттє. Наявність неядерних стратегічних ракетних сил. Ракет, що здатні наносити удари вглиб території противника та завдавати загрози та істотної шкоди стратегічним центрам ворога.
І це ми маємо робити апріорі не погоджуючи власних планів з будь-ким.
І ворог має знати, що у випадку агресії ми спочатку його швидко демілітаризуємо, а потім ще й деімперіалізуємо.
А до того часу жодного миру з Росіє не буде…
Юрій СИРОТЮК, директор Української студії стратегічних досліджень, народний депутат України 7 скликання від ВО "Свобода", автор терміну "Революція Гідності"
