Фундамент сили і глобальної переваги Заходу - єдність Америки, Європи та їх союзників у інших регіонах планети. Коли 11 вересня 2001 року терористи атакували США, Європа надала Америці безумовну підтримку. Європейці не пропонували американському президенту шукати шляхи порозуміння з мусульманським тероризмом. Не ініціювали зустрічі з посланцями Аль-Каїди і Осами бен Ладена у надії знайти точки дотику чи розібратися у історичних питаннях. А виступили єдиним фронтом. На жаль, зараз між Америкою та Європою немає єдності. Вашингтон публічно нехтує позицією своїх головних союзників. Розкол у західному світі - це рожева мрія путіна і всіх диктаторів планети.
Америка вперто не хоче відмовлятися від своїх дитячих ілюзій, однією з яких є віра у можливість нормалізації відносин з росією. Частина американських політиків марить думками про те як вдасться вирвати москву з обіймів Китаю і зробити своїм якщо не союзником, то хоча б нейтральною стороною. Хтось вірить у казку про "демократичну росію". А європейські політики ніяк не можуть прийти до тями після десятиліть роззброєєння і знищення індустріальної бази. І замість сміливих сильних рішучих кроків проти російського імперіалізму, на які були здатні їхні предки, витрачають час на пусту балаканину.
США не один раз затіювали "перезавантаження відносин" з росією. Всі ці спроби завершилися крахом та приниженням офіційного Вашингтона. Востаннє це відбулося за президентства Барака Обами. У 2009 році нова адміністрація Білого дому вирішила, що росії можна пробачити війну у Грузії. І затіяла потужне перезавантаження відносин. Хілларі Клінтон привезла спеціальну червону кнопку російському главі МЗС Лаврову. Обама навіть їздив в гості до путіна та пив з ним чай у неформальній обстановці. Через кілька років росія розпочала війну проти України. Чергове "перезавантаження" відносин з рф лопнуло наче мильна бульбашка.
Сьогодні, коли триває російська агресія проти України, в головах деяких західних політиків продовжує циркулювати мертвонароджена ідея відкрити "нову сторінку відносин з москвою". Начебто можна просто закрити очі на геноцид української нації і вдати вигляд, що окупація чужих земель не є перешкодою для дружби і порозуміння.
Стиль мислення, коли агресор замість покарання і притягення до відповідальності, отримує прощення та де-факто визнання своїх загарбань, ще більше заохочує його на нові злочини. Західну цивілізацію врятує не "перезавантаження відносин" з москвою, а перезавантаження власного мислення і осягнення простої істини: поки існує російський імперіалізм, він завжди загрожуватиме Європі, Америці і усім вільним націям світу.
Анатолій Вітів, голова Волинської «Свободи», народний депутат України VII скликання, депутат Волинської обласної ради
