Волинський боєць «Легіону Свободи», майор МВС, командир 4-ої роти «СІЧ» полку особливого призначення «Київ» Максим Морозов продовжує виконувати завдання на одному з найгарячіших напрямків московсько-української війни – авдіївському.
Максим розповів про ситуацію на «гарячому» авдіївському напрямку.
«На авдіївському напрямку ситуація надалі доволі складна і максимально напружена. Авдіївка всі вісім років була передовою позицію, а після початку повномасштабної війни ситуація тільки загострилась. В місто веде лише одна дорога, яка постійно обстрілюється ворогом, не припиняються обстріли як самого міста, так і позицій військових. Ситуація ускладнюється ще й тим, що окупанти зайшли частково в Піски, зайшли до Верхнього Торецького. Фактично всі ці 200 з гаком днів ми перебуваємо в оперативному оточенні. Попри це, ми готові як до чергових наступів ворожих сил, так і до контрнаступу українських військ. Щоб ви розуміли, московити разом з «дирявими» кожного дня роблять спроби атакувати наші позиції. Нещодавно російський десант прорвався в одному місці, використовуючи дими. Але наші бійці прийняли бій і тепер мертві тіла десантників валяються в полі.
Кожнісінького дня вони пробують атакувати найрізноманітнішими методами. Це може бути атака піхоти, наступ мотопіхоти чи десанту, атака під прикриттям танків і БМП або ж під щільним прикриттям артилерії. Від початку повномасштабного вторгнення постійно працює арта, танки, авіація, наносяться ракетні удари, ворожі боєкомплекти використовують просто-таки в необмежених кількостях. Деяким нашим взводним опорним пунктам тут дуже і дуже несолодко. Трапляються і критичні ситуації, також маємо втрати... Але у всякому разі, втрати окупантів значно більші. Попри все своє бажання і численні намагання, того успіху, якого ворог прагнув, він так і не досяг.
Вони чудово усвідомлюють, що як тільки зменшать активність на цій ділянці фронту, то одразу отримають активність у відповідь. Наша потенційна атака за своєю силою і масштабом може бути співмірна з недавнім наступом українських військ на Харківщині.
Артилерія нас максимально прикриває, наскільки це можливо. Особливо порадували гаубиці M777, або як їх тут у нас називають – «три сокири». Відчувалось, що ворог направду боїться. Загалом американську зброю називаємо тут «великий брат». Отож, оцей «великий брат» суттєво змінив ситуацію. Варто ще зауважити, що українські артилеристи не діють як московські. Не вистрілюють бездумно величезну кількість снарядів абикуди. Беруть лише великі цілі – ті, які варті уваги. Якщо по ворогу працює «великий брат», то це точно ціль, яка варта уваги. А головне – вона точно буде знищена.
Думаю, що прихід зими і зміна погодних умов також вплинуть на ситуацію. І вони, і ми доволі непогано підготувались до зими, однак вважаю, що ми маємо декілька козирів. Передусім це наша нація. Я б навіть сказав – націоналісти. Можливо народ ще й не став нацією, але приклад, який показують націоналісти, точно цей процес пришвидшує. Люди надалі підтримуватимуть армію. Віддаватимуть частину своїх зарплат, пенсій, пересилатимуть останню закрутку з погребу. Ми не втратимо підтримки свого народу. У московитів і «дирявих» такої підтримки не буде.
Другий козир – це західні партнери. Навіть найменш рішучі європейські країни, попри скигління через підвищення цін на газ взимку, все одно виділятимуть кошти і присилатимуть нам зброю. Здається, що тепер навіть до політичної еліти Франції та Німеччини прийшло усвідомлення того, що хай цієї зими краще газ буде дорожчим, аніж на їх територіях взимку буде війна. Польща і країни Балтії з самого початку розуміли всю небезпеку і максимально підтримували нас, тепер це розуміння прийшло і до більш ситих держав Західної Європи. Ну і звісно ж, США та Велика Британія надалі залишатимуться нашими ключовими партнерами, які лише нарощуватимуть темпи надання допомоги».
Джерело: пресслужба ВО "Свобода"
