Українська спортсменка Катерина Садурська змогла встановити світовий рекорд та рекорд України у дисципліні пірнання з постійною вагою без ластів. Готувалася вона до цього в Харкові під час нещадних бомбардувань міста.
Редакція 24 Каналу поспілкувалася з Катериною Садурською, щоб розпитати про особливість встановлення рекорду, а також про те, як проходила підготовка до занурень.
Довідково! Катерина Садурська до цього займалася синхронним плаванням. Була навіть призеркою чемпіонатів світу та Європи. Але згодом вирішила зайнятися фрідайвінгом, де теж почала показувати успішні результати. Ще у 2021 році на Кубку світу в турецькому місті Каш вона показала другий результат у категорії постійна вага без ластів, пірнувши на глибину 55 метрів.
А вже у 2022 році на цій же локації Катерина Садурська стала чемпіонкою світу у двох дисциплінах – занурення без ластів, а також вільне занурення по тросу. У другій дисципліні тоді вона встановила рекорд України – 92 метри.
Та на цьому українка не зупинилася. 22 липня 2023 року вона встановила світовий рекорд у дисципліні пірнання з постійною вагою без ластів за правилами AIDA, пірнувши на глибину 74 метри. А після цього 27 липня покращила цей показник, пірнувши на глибину 76 метрів, що є абсолютним світовим рекордом.
Підготовка під російські бомби й ракети
Як проходила підготовка до цих змагань та до встановлення світового рекорду?
2022 рік був надзвичайно важким і водночас також дуже успішним. У жовтні я виграла чемпіонат світу з фрідайвінгу в Туреччині, і одразу після цього повернулася додому. І практично не виїздила з України.
Вся моя підготовка проходила здебільшого в Харкові, в басейні та залі, під звуки сирен, обстрілів і на фоні усіх новин, що звичайно впливає на процес. Але я надзвичайно вдячна Силам оборони за можливість хоч так, але тренуватися вдома.
На глибину я виїхала знову лише на початку літа до Ейлату, де проходив мій перший тренувальний збір на відкритій воді. І вже з початку липня я приїхала на локацію, де проходить цей чемпіонат, Vertical Blue, щоб адаптуватись до умов.
Чому саме сюди? Тут на Лонг Айленді (Багами) є унікальне місце – Dean's Blue Hole глибиною 202 метри. Тут ідеальні умови для пірнання в глибину – температура, немає підводних течій і можемо менше залежати від погоди, а при пірнанні в глибину це неабиякий фактор. Тому сюди приїздять, щоб ставити рекорди.
Завдяки чому вдалося досягнути таких результатів за ці роки, поки Ви займаєтеся фрідайвінгом?
До цього я спеціалізувалася здебільшого на басейнових дисциплінах і брала участь у міжнародних змаганнях в басейні. І також трохи тренувала глибину, але у нас в країні пірнати на глибину можна наразі лише в карʼєрах, але це дуже специфічний досвід. Тому нам потрібно кудись виїжджати, десь тренуватися за кордоном, де є море і організовані місця для пірнання з урахуванням всіх нюансів безпеки. Але подібні виїзди до 2022 року були дуже рідкими і короткими.
На початку ж повномасштабного вторгнення, на момент 24 лютого, я пребувала в Єгипті, де проводила курс для своїх студентів і планувала повернутися додому 27 лютого. Але не змогла. І було прийнято рішення залишитися на місці. Тож у мене з'явилась можливість присвятити трохи більше часу глибинним дисциплінам, поєднуючи це з роботою в дайвінг-центрі, бо треба було якось виживати в нових умовах.
Фрідайвінг став водночас моїм спасінням та інструментом допомоги моїй країні. Я вхопилася за цю можливість і несподівано для себе і оточуючих додала понад 20 метрів до особистої глибини за перші місяці повномасштабного, у звичайних умовах в мене на це пішли б роки.
І це дало змогу показати неочікувано успішний результат на чемпіонаті світу, що відбувся у 2022 році. Це два золота в Constant Weight Without Fins, занурення без ластів, в тій самій дисципліні, в якій зараз є рекорд. Тоді я пірнула на 70 метрів. І Free Immersion, занурення по тросу – 92 метри. Також з національним рекордом.
Тобто порівняно з 2021 роком прогрес був великий. Чим далі, тим складніше, звичайно. Тим паче, що не було доступу до глибини. І за один місяць тренувань – це, я вважаю, результат вдалого планування підготовки, за що я вдячна своєму тренеру зі Словенії – Само Жеранко.
Якщо на змаганнях немає українців – ніхто не згадує про війну
Що ще було важкого в вашому тренуванні під час намагання встановити цей рекорд? З якими труднощами вам довелося зіштовхнутися?
Цього року обидві міжнародні організації, які займаються фрідайвінгом, допустили атлетів з країн-агресорок до участі в змаганнях під нейтральним прапором. І, як ми знаємо, рішення нашого міністерства було бойкотувати всі міжнародні змагання, де є представники цих країн. І через це Україна не брала участь у двох басейнових чемпіонатах, які проходили за версією AIDA і CMAS цього року.
Я розумію причини цього рішення, і це частина нашої боротьби, але було надзвичайно важко дивитися, як ми програємо, не виступаючи. І ми втрачаємо майданчик для комунікації з міжнародною спільнотою. Наш неприїзд ніяк не впливає на результати. Немає українців – і ніхто не говорить про війну, не нагадує і всі просто забувають про цю проблему. Тому було надзвичайно важко дивитися обидва чемпіонати, не маючи змоги нічого зробити.
Змагання Vertical Blue – комерційні. Я сюди приїхала за свій кошт, що було також викликом. Бо Багами – не найдешевший напрямок. І так, я взяла ризик на себе, бо тут є один нейтральний атлет. Ми з ним не змагаємося, але ризик, що будуть якісь проблеми, звичайно, був.
І я вирішила взяти його на себе і приїхати, та представити Україну незалежно від цієї ситуації. Але вже після приїзду, почалися зміни в позиції міністерства спорту. І ми бачимо, що вже є змога у спортсменів виступати на міжнародних змаганнях навіть за присутності нейтральних атлетів.
Що ви відчуваєте, коли ви вже проходите глибину і розумієте, що там ще декілька метрів і буде рекорд? Що взагалі відчуває людина в цей момент?
Кожне занурення – воно різне. Наприклад, на чемпіонаті світу минулого року я не розраховувала на перше місце, але мої суперниці не справилися з заявками, це означало, що моє занурення, у разі якщо все вдасться – це буде перемога.
Минулий рік був набагато емоційнішим, тому це була дійсно боротьба, досягнення через силу, як то кажуть. Дуже емоційно було. Я повернулася на поверхню і не стримувала сліз, я плакала. Але так не має бути, бо будь-які зайві думки і емоції можуть коштувати дуже дорого. Тому ця заявка на 76 метрів була менш емоційною, я її робила на тренуваннях. Мені просто треба було зробити те, на що я здатна.
Були деякі проблеми з вирівнюванням тиску – це те, що дозволяє нам занурюватися на таку глибину. Але я розуміла, що мені хочеться зробити це зараз, саме сьогодні, тому я максимально сконцентрувалася і зробила те, що потрібно.
Найкраще занурення – це коли ти не думаєш про цифри, про досягнення, коли ти перебуваєш в моменті та концентруєшся на тому, що тобі потрібно зробити. Бо напередодні я заявила 77 метрів і я не змогла справитися з емоціями, за ніч до цього я просто не змогла заснути, бо це мій перший світовий рекорд, і я розумію, наскільки це важливо не лише для мене, а й для нашого фрідайвінського ком'юніті в Україні та для всієї України. Тому наступного дня заявка була більш консервативною і я рада, що все вдалося.
Ви пірнули на 74 метри, після цього на 76 метрів. З чим було це пов’язано?
Ці змагання тривають 10 днів, розбиті на 3 акти. Кожен атлет може зробити два занурення. І в першому акті я пірнула на 74 метри, що дорівнює національному рекорду і світовому рекорду за версією AIDA. Тобто у нас змагання проводяться за різними версіями, і ці змагання у нас є за версією AIDA.
Але абсолютний рекорд був на той момент 75 метрів. І вже в наступному акті, через кілька днів, я анонсувала 77 метрів, щоб встановити абсолютний рекорд. І ця спроба мені не підкорилася з першого разу. І наступного дня я анонсувала 76 метрів. Наразі це світовий абсолютний рекорд серед жінок у фрідайвінгу в пірнанні без ластів.
Надалі плануєте встановлювати рекорди на своїх наступних зануреннях?
В мене є плани, але вони відносні і можуть змінюватися. Якщо вдасться встановити рекорд, класно, але я буду рада будь-якому результату, бо це все – досвід.
В мене ще два занурення на Vertical Blue 29 і 30 липня. А після цього – запланований чемпіонат світу в серпні. Тобто в будь-якому разі сезон тільки розпочався і я ще не достатньо тренувала інші дисципліни, тож подивимось.
