З Іловайського котла не повернулися живими сім бійців роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь». Олександр Сацюк, Сергій Помінкевич, Олександр Сивий, Віктор Шолуха, Мирослав Столярчук, Володимир Іщук, Максим Ляшук – люди різних професій, усі добровольці. Бойові побратими роти добровольців «Світязь» зустрілися напередодні 5-ої річниці Іловайської трагедії біля пам’ятного фотостенду у центрі Луцька. Мама і вдова загиблого Максима Ляшука розповіли: для них спогади про події під Іловайськом – найболючіші.
Наталія Ляшук, мама загиблого: “Максим, він любив мене дуже, Олю, сина, але я скажу, що Україну він більше любив. Ось таке відношення було до держави, до України.”
Мама Олександра Сивого, Світлана, втратила в Іловайському котлієдиного сина. Жінка каже: мусила їхати за кордон на заробітки, щоб забезпечити сім’ю. Олександр мав медичну освіту, пішов добровольцем у роту «Світязь». Був фельдшером.
Світлана Сива, мама загиблого: “Він так переживав за хлопців, щоб вони не хворіли, він сказав: мама, так треба ліків багато.”
Світлана Сива каже: син планував одружитися, у нього не було матеріальних проблем, але патріотичні почуття спонукали захищати Батьківщину. Олександр Сивий загинув під час виходу з Іловайського котла. Кілька місяців він і ще п’ятеро хлопців роти значилися, як зниклі без вісти.
Світлана Сива, мама загиблого: “Я шукала цих дітей 4 місяці довгих, як я їх шукала, один Бог знає, не хочу про це говорити. Я спілкувалася і з хлопцями із батальйону «Донбас», «Дніпро- 1», мені багато людей допомагало і на ту сторону переходити, усяке, я не хочу про це говорити, бо все закінчилося для мене реанімацією.”
Максим Ляшук був командиром взводу. У пам’ять про сина мама хлопця нещодавно пішла в похід у Карпати. Піднімалася на гору Хом’як. Каже: упевнена, що їй допомагав син, який до війни займався туризмом, вчителював.
Наталія Ляшук, мама загиблого: “Максима немає і не буде, але він із нами і що більше часу проходить, то воно стає більш болючіше, але відчуття, що він із нами. І хлопці із нами.”
Зі слів Ольги Ляшук, зі своїм чоловіком вона спілкувалася напередодні виходу так званим «зеленим» коридором. Після цього зв’язок обірвався.
Ольга Ляшук, вдова: “Мене турбує питання чому і досі інформація не є у вільному доступі, чому вона засекречена і що там приховується. Ми ж не знаємо, що сталося в Іловайську, скільки осіб загинуло, хто у цьому винен? Немає того, хто повинен відповісти за загибель скількох патріотів, скількох синів України.”
Боєць роти «Світязь» Андрій Квач каже, виходу з Іловайська передував тиждень важких боїв. Додає: коли вишикувалася колона бійцям було заборонено відкривати вогонь. Під час виходу Андрій Квач потрапив у полон, там поспілкувався із російським майором.
Андрій Квач, доброволець роти «Світязь»: “ Ми йому задали питання: чому так розстрілювали колону, ви ж бачили, що колона ішла не стріляючи, майже у цивільній побудові, гармати були зачохлені, на декотрих автомобілях були білі прапори із червоними хрестами. На що майор російської армії відповів: я нічого не знаю, у мене був наказ знищити будь-яку колону, що ітиме з Іловайська.”
Нині для сімей загиблих і добровольців роти «Світязь» важливо, щоб про загиблих у неоголошеній війні, що триває на сході, пам’ятали. Нагадаємо, 5 років тому наприкінці серпня сили АТО потрапили в оточення. Російські війська - обстріляли зелений коридор, яким, за домовленістю, - мали вихОдити наші бійці. За даними військової прокуратури - тоді загинуло 366 українських військових і правоохоронців, 429 були поранені, 128 потрапили в полон.
Детальніше - у сюжеті UA:Волинь.
