В журналі «Київська старовина» знаходиться цікава стаття відомого волинського мовознавця, фольклориста та етнографа В’ячеслава Камінського, в якій розповідається про свято Пасхи на Волині, а точніше які традиції були популярні в селі Косареве, Дубенського повіту, Волинської губернії (сучасне село Косареве, Млинівського району, Рівненської області). Дослідник цікаво описує традиції мешканців тогочасної Волинської губернії впродовж Великоднього тижня, які він побачив і записав в квітні 1905 року, - пише ВолиньPost.
Цінною знахідкою хочемо поділитись із нашими читачами, тому нижче приводимо кілька цитат вартих уваги:
Збирання барвінку. «Він весь проходить в клопотах і підготовці до свята, варто зауважити, що серед цих приготувань важлива роль відводиться збиранню зеленого барвінку, з якого пізніше сплітають віночок, який потім вдягають на голову запеченого поросяти – однієї із головних традиційних великодніх страв». До речі, в деяких населених пунктах Волині досі існує досі традиція прикрашати великодній кошик квітами барвінку.
Фарбування крашанок. «Коли приготування до Пасхи підходять до кінця, господині фарбують курячі яйця. Проте в селі Косареве не проходить без курйозів. Часто, у тих, хто фарбує, на Великдень червоні руки і зуби. Адже за традицією мало просто пофарбувати, треба ще й «на зуб спробувати на міцність», шляхом постукування крашанкою по передніх зубах. Бабусі по селах це ще й зараз практикують. Протягом перших трьох днів Великодня відбувається так зване «христосованіє», за допомогою крашанок».
Вогонь в хатах. «Впродовж великодньої ночі прийнято, щоб в хаті була запалена свічка чи лампа, а біля церков на погостах вогнища. О годині десятій вечора, відкривається храм і починають читати «Дѣяній апостольскихъ». Саме від цього пішло вживання на Волині слова «одіяніє» при палінні великоднього вогнища, адже його запалювали якраз в час читання «Дѣяній апостольскихъ».
Освячення пасок. «Збирається багато люду. О 12 годині ночі, розпочинається «заутреня», а потім «літургія». В селі всі намагаються попасти в храм чим раніше, щоб зустріти святкові «пєнія Христосъ воскресе» саме тут. Після літургії відбувається освячення пасочок, які знаходяться на скатертинах, вистелених навколо храму. Далі кожен намагається чим швидше взяти своє «свячене» і по скоріше піти додому. Адже існує повір’я, хто раніше повернеться додому після Великодня, той найраніше збере успішно врожай хліба. Саме для цього в великодню ніч коней недокормлюють, щоб вони швидше везли віз додому, якщо приходилось їхати до храму із іншого села. Інколи навіть бувають великодні перегони на возах. Як наслідок розсипане «свячене» на дорозі».
Барвінок, одіяніє, крашанковий спорт: великодні традиції волинян 100 років тому
Великодній стіл. «По поверненню додому, усі члени родини сідають за святковий стіл. Спершу розрізають свячене яйце і ділять його між усіма. Лунають вітання «Христосъ воскресе» і у відповідь «Воистину воскресе». Потім вже п’ють горілку, їдять порося, ковбасу, шинку, паску. Молодь при цьому не дуже захоплюється частуванням і вирушає до храму взявши із собою побільше крашанок».
Крашанковий спорт. «Площа перед храмом стає на Великдень самим велелюдним місцем в селі, свого роду клубом. Приходять сюди, щоб раз в рік вільно дзвонити в дзвони скільки забажається, співати, танцювати і «битись крашанками». Хлопців, цей день цікавить, бо можна вільно дзвонити в дзвони, і ні піп, ні староста, не накажуть, бо Господь дав Великдень». Паралельно йдуть змагання, так званий «яєчний спорт», в кого крашанка міцніша. З ціллю перемогти, застосовують різні хитрощі, інколи, яйце заповнюють воском, щоб було міцніше, або замість курячого фарбують яйце пташки кантарки». Чути такі діалоги: «Будемо битись?» — «Давай». — «А ну дай же мені покуштувати своє яєчко». — «Ні, не дам». – Де вже мені битися з тобою? Твоє яйце олов’яне». Якщо когось викривають в брехні, то може навіть бути штовханина».
