Мешканці села Древині обурені діями новообраної іваничівської влади, яка затягує з освоєнням коштів на будівництво залізничної платформи у селі Древині Іваничівської ОТГ.
Нагадаємо, питання будівництва залізничної платформи у селі Древині, що поблизу Іванич. уже не один рік стоїть гостро. Мешканці села, заради залізничної платформи самі скинулися на проект, бо хочуть мати надійне сполучення з іншими населеними пунктами.
У жовтні цього року ситуація рушила з мертвої точки. Під час сесії Іваничівської районної ради, депутати, незважаючи на чітку позицію «проти» представників БПП «Солідарність», проголосували за виділення 55 тисяч гривень на облаштування основи залізничної платформи. За ці кошти також передбачається оформлення відповідної документації та експертних висновків. Мешканці села, які теж були присутні на сесії, зустріли таке рішення оплесками, з оптимізмом вирушили поділитися доброю звісткою з односельчанами.
Не сталося, як гадалося. Минуло більше місяця з моменту прийняття рішення. Кошти давно мали б бути освоєні, але роботи ще й не починалися. Як з'ясувалося, на сільську раду сума досі не перерахована. Люди збентежені таким станом речей. Адже на носі зима. Зрозуміло, що погодні умови можуть заблокувати процес будівництва аж до весни.
Детальніше про ситуацію, що склалася, розповів мешканець Древинь Микола Тритевич. Саме він представляє інтереси громади у вирішенні цього питання. Микола Анатолійович вважає, що перерахунок гальмується навмисно. Бо як відомо, неосвоєння коштів приведе до того, що вони будуть повернені до місцевого бюджету. Цього і домагається новообрана влада Іванич.
Жителі села і сам Микола Тритевич, який роками виборював ці кошти, обурені.
«Неодноразово їздили в Іваничі з нашим сільським головою, - продовжує Микола Анатолійович, - своїм коштом наймали машину. У відділі фінансів і в казначействі нам ґрунтовної відповіді не дали. Терміни горять: вже готовий висновок експертів з Луцька. Я мусив заплатити зі своєї кишені 1500 грн, щоб мені віддали на руки ці важливі документи. Ми просто втомлені від цієї халатності. Я вже не прошу мені повертати ці гроші – нехай підуть на благо села. Але більше ми терпіти не будемо».
Як розвиватимуться події – складно уявити. Очевидно, що будівництво затягується свідомо. Якими будуть дії селищної влади, щоб люди врешті-решт змогли цивілізовано користуватися громадським транспортом? Чи проблема цього села знову закриється сімома замками?
