Це те саме, що синьо-жовте «ярмо Свободи» і лєнін у вишиванці.
Останнього, слава Богу, здихалися. Хоча активісти майбутньої ґейсокири акцією з вишиванкою восени 2014 року на деякий час його порятували – і лєнін у Запоріжжі простояв зайвих півтора роки.
Важливі зміни, які розпочалися в нашій державі з повномасштабним вторгненням московії – повалення пушкіних і толстоєвських, посилання русской «культури» за русскім ваєнним карабльом, наступ на моспархат – через деякий час уповільнилися, зупинилися, а потім почався відкат назад.
Як після Революції Гідности майже відразу почалася контрреволюція негідників, так і зараз, коли наше військо на Сході і Півдні України тримає фронт проти московських загарбників, у тилу контрнаступ промосковських, ворожих українцям сил посилюється.
Через «національний» маратон в публічний простір заповз московський язьїк. Різні лірники зберігають чайковського в назві Національної консерваторії, інші пропонують пам'ятник щорсу вважати пам'ятником Коновальцю, або залишити стелу «город-герой», помінявши роки (замість «1941-1945» буде «1939-1945») та напис московською на українську.
Кльопану мать – цю Брунгільду, як її називали за тевтонські риси обличчя – треба однозначно прибирати і на це є кілька причин.
По-перше, це – символ московського імперіалізму. московія всюди на загарбаних землях встановлювала подібного роду монументи. Особливо ретельно відзначала найкривавіший період своєї історії, коли московія підкорила половину світу, поклавши трупом багато мільйонів людей, серед яких найбільше українців.
По-друге, це – символ побєдобєсія. Не даремно хазяїн московсько-большевицької імперії Леонід Брєжнєв, який запровадив культ побєдобєсія в 1965 році, особисто відкривав кльопану мать 9 травня 1981 року (мали відкрити до 35-річчя «вєлікай пабєди», але не встигли). Цей зв'язок простежується й в тому, що кльопану мать також звали «Вікторією Петрівною», як дружину Брєжнєва.
По-третє, цей монумент не становить жодної історичної цінності. Він є яскравим зразком так званого «соціалістичного реалізму», який роздирає простір між Києво-Печерською лаврою та Видубицьким монастирем. Що також важливо, кльопана мать не включена в Єдиний національний реєстр пам’яток Другої світової війни 1939-1945 років.
По-четверте, збереження кльопаної матері є нашою поразкою, що триває у часі, бо символи нашого національного приниження мають бути знесені, а не пофарбовані, підрихтовані чи переназвані.
Міністр культури Ткаченко провів у Дії маніпулятивне опитування, в якому не було варіанту знесення кльопаної матері, а лише, що робити з гербом людожерської московської імперії на її щиті. Бо влада, апріорі, вирішила залишити кльопану мать. Як до цього залишила на Печерських пагорбах встановлене на честь «возз'єднання російського і українського народів» ярмо, оголосивши, що це пам'ятник Свободі. І ще пообіцяла пофарбувати його в синій і жовтий кольори. Щоб патріотично виглядало.
Оскільки в опитуванні не було цього варіанту щодо знесення цієї кльопанної матері, то багато українців проголосувало за зміну герба на щиті.
Мав розмову з ровесниками Незалежности. На жаль, велика проблема в тому, що їх за ці тридцять років виховали так, що вони сприймають кльопану мать, як символ української держави. Бо вони вже народилися тоді, коли вона стояла на Печерських пагорбах, і все їхнє життя вони навіть не задумувалися, що вона символізує, сприймаючи її, як належне. Це подібне до того, що на Луганщині, Донеччині та й у Києві є багато дітей, які розказують про совєтський «вкусний пламбір». Так ось ця кльопана мать – це «вкусний пламбір» пропаганди московського імперіалізму.
Пам’ятаємо, що писав Міхновський у «Самостійній Україні»: Війна провадитиметься усіма засобами, і боротьба культурна вважається також відповідною, як і боротьба фізичною силою.
І не лише писав, але й творив – у листопаді 1904 року «Оборона України», до якої він був причетний, підірвала пам’ятник пушкіну в Харкові, а Міхновський написав прокламацію, яка пояснювала мотиви цього чину: «Не несіть до нас своєї культури огнем і мечем, бо вже прокидається Україна до бою! Ви скуштуєте на своїй шкурі нагая і шаблі нових гонтів і залізняків!»
І я переконаний, що рано чи пізно ця кльопана мать піде вслід за русскім ваєнним карабльом. Бо не можна спинити ідеї, час якої настав!
P.S. на першій світлині вид на Дніпро без кльопаної матері, на інших світлинах патріотична машкара на символах московської окупації України.
Андрій Мохник, депутат Верховної Ради України 7-го скликання, заступник голови ВО "Свобода"
