2013 рік. Кінець липня. Річниця Хрещення Русі. Весь центр Києва перекритий. Не пройти і не проїхати. З Москви на святкування традиційно приїхав Кіріл (він їздив тоді щороку), але цього разу і сам Путін. Уся політична та бізнесова верхівка на чолі з Януковичем, Азаровим, Табачніком, усім урядом та половиною депутатів ВР прийшли на Володимирську гірку зустрічати дорогих гостей та слухати їхні промови про велич русского міра та адіннарод.
Націоналістичні організації так само традиційно готували контр-акції, щоб показати, що не всі в Україні раді московським гостям і не всі готові в єдиному пориві розчинитися в русском мірє. Так само традиційно напередодні Печерський суд заборонив у цей день усі акції в центрі столиці. Ясно, що це не зупинило найактивніших противників повзучої окупації України, яка тривала тоді повним ходом. Тому на далеких підходах до місця урочистостей (ближче підійти не виходило ніяк) весь ранок тривали сутички з «Беркутом» та затримання. До пізньої ночі я з кількома іншими нардепами-свободівцями їздив по київських райвідділках витягувати затриманих.
Такі реалії буди ще зовсім недавно.
Коли ми говоримо про РПЦ в Україні, то маємо розуміти, що говоримо не про церкву, а про величезну машину політичного, економічного та агентурного впливу, в яку десятиліттями вливалися колосальні грошові, адміністративні та політичні ресурси.
У 1991 році СССР настав кінець, КПСС зникла, імперський центр усвідомив, що РПЦ лишилася єдиною реально існуючою інституцією в Україні, яка має розгалуження до кожного села і може виконувати поставлені задачі. І в цю структуру почалися вливання. Робити це все було просто, бо зв’язок РПЦ з КГБ був надзвичайно щільним.
Крім грошей і кадрів з Росії, РПЦ в Україні при всіх владах мала повний карт-бланш на вирішення усіх питань. Московські попи ногами відкривали двері в усі кабінети, вирішували будь-яке фінансове, земельне, адміністративне питання у ВР, Уряді, Київраді, Мінкульті, судах і взагалі будь-де.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ядерну зброю в білорусі хочуть розмістити біля західних кордонів
Зв’язок кримінального світу з РПЦ — окрема величезна тема, яка ще потребу свого детального дослідження. Відмивання грошей, сірий імпорт, рекет, корумпування чиновників та депутатів, кришування, створення організованих злочинних угрупувань під виглядом різних «охоронних структур» та «козачєств» — все це гігантський айсберг темних справ і зв’язків.
Колабораціонізм і робота на знищення України — це те, заради чого цього монстра стільки років ростили і годували. Це головна функція РПЦ.
Тому демонтаж РПЦ в Україні — питання стратегічного рівня. Жодна держава не може допустити існування агентурної мережі ворога під час війни. Не можна далі гаяти час.
Андрій Іллєнко заступник голови ВО «Свобода», народний депутат України VII та VIII скликань
