Батько дев’ятьох дітей із с. Лишнівка Маневицького району Адам Богайчук відсвяткував перше століття.
Про це 3 листопада 2017 року повідомляє прес-служба Волинського ОУЛМГ.
Дожити до 100 років дано небагатьом. А прожити достойно більше сотні літ може лиш той, хто справжній: у любові, у ставленні до людей та природи. Адаму Богайчуку із с. Лишнівка Маневицького району це вдалося.
Може, то ще й тому, бо в лісі півжиття прожив, – по-філософськи розмірковує ювіляр.
Привітали чоловіка достойно: з квітами та подарунками прийшли колеги: голова профспілки ДП «Городоцьке ЛГ» Олена Некришевич та лісничий Лишнівського лісництва Віктор Філюк.
Вітали поважного односельчанина голова Прилісненської сільської ради ОТГ Ігор Терещенко та соціальний працівник Леся Дубровська, в.о. старости с. Лишнівка Тетяна Ковердюк.
Народився Адам Омелянович у Лишнівці. Про дитинство говорить скупо: бідно жили, у малій хаті під солом’яною стріхою. Але в злагоді.
Город, корови, воли та безкінечні господарські клопи – от і всі спогади з малих літ.
А потім – із років 10 – було в житті Адама 4 класи польської школи. Правда, у тих «клясах» малих українців навчили саме української грамоти. І Божих заповідей. За ними Адам Богайчук і живе досі на цьому світі.
Сім’ю створив у 1941 році – одружився з дівчиною із сусіднього села Нова Руда – Пелагеєю. Та якраз взялася війна. Так Адам Омелянович став солдатом.
Нагороджений орденами та медалями, зокрема орденом «За мужність» (1999 р), «Підполковник у відставці» (2010 р), «Отечественной войны ІІ ступени» (1985 р.) та багатьма іншими відзнаками.
Він добре пам’ятає фронтові дороги: Курськ, Москва… Потім навчання у Вологді. Разом із односельчанином Кирилом Ковердюком потрапив на Ленінградський фронт у піхоту. Під час одного з боїв був поранений у груди та лікувався у Ленінградському госпіталі. Там і зустрів Перемогу. Тепер, каже, мріє, що доживе й до перемоги у цій війні…
Коли молодий солдат-герой повернувся додому, став працювати. У Лишнівському лісництві на той час Городоцького спецлісгоспзагу минуло 24 роки його життя. Звідти пішов на заслужений відпочинок.
Разом із дружиною виховали дев’ятеро дітей: п’ятеро дочок та чотири сини. Чоловік також збудував дім, посадив далеко не одне дерево…
Достойно, Адаме Омеляновичу! Це і є життя, варте шани та наслідування. Тож живіть іще до другої сотні літ!
