В рамках дофестивальних подій III Міжнародного літературного фестивалю «Фронтера» в Луцьку 20 лютого відбулася презентація книги письменниці та журналістки Оксани Драчковської «Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама». Захід організували в бібліотеці-студії «Дім».
Як повідомляють організатори, розмову модерувала письменниця Ореста Осійчук.
Кілька десятків дітлахів і дорослих прийшли у бібліотеку, аби познайомитися з письменницею Оксаною Драчковською та її сином Назаром. За словами авторки, їй не дуже імпонує, коли казку «Зайчик-нестрибайчик та його смілива мама» називають автобіографічною, оскільки це все ж чарівна історія, але зрештою, “кожен автор пише трішки про себе”.
Книга вийшла друком у арт-видавництві “Чорні вівці”. Ідея написати казку виникла після того, як письменниця пішла до школи записувати свого сина, який з дитинства пересувається за допомогою візочка. Виявилося, що багато дітей ніколи з подібним не стикалися, вони не знали, як реагувати на хлопчика. Власне з бажання розповісти про свій та Назарчиковий світ і розпочалася робота.
«Я згадала, що я письменниця і вирішила написати казку», - каже жінка.
До слова, проілюструвала книгу її племінниця Оксана Драчковська (молодша), тож видання справді сімейне.
В ній ідеться про родину зайчиків та їх малюків, один із яких, як виявилося, не може ходити. Тож він намагається потоваришувати з однолітками, але на заваді чимало перешкод. Смілива мама вирішує допомогти хлопцю і йде до страшного ведмедя, який хазяйнує в лісі, аби звернути увагу на важливі речі.
До речі, пані Оксана бореться за соціалізацію сина, провадить активну громадську і просвітницьку діяльність.
«Я вже не боюся відкривати двері до тих ведмедів», - жартує жінка.
За її словами, найважче пробитися в освіту, адже в навчальних закладах пишуть великі звіти про те, як усе чудово, а насправді навіть у Чернівцях немає жодної школи з ліфтом.
«Мені потрібен клас на першому поверсі і щоб можна було заїхати в двері», - каже сам Назар, який зараз навчається вдома. Його мама пояснює: в школі навіть існує нормальний парадний вхід без сходинок, але його використовують лише на свята. В інший період діти користуються входом із сходинками.
Авторка розповіла, що насправді, усі «зайчики» однакові і не треба боятися, коли хтось не такий на перший погляд. Також вона зауважила, що потрібно питати у такої дитини, що тебе цікавить. «Це абсолютно нормально, так ви дізнаєтеся, як живе людина на візку й зможете потоваришувати», - каже вона.
Також діти мали нагоду поспілкуватися з Назаром, який розповів про своє буденне життя та улюблені шкільні предмети й книги. На завершення усі охочі змогли придбати книгу та отримати автограф від авторки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 22 лютого — день преподобного Панкратія: історія, традиції та прикмети свята
