Гвардієць Ілля – солдат стрілецької роти, яка охороняє й обороняє важливі об’єкти. У нечисленні години відпочинку на взводному опорному пункті він береться за нитку, голку і бісер.
Історію про чоловіка опублікували на сторінці Нацгвардії Луцька.
«Коли сідаєш за вишивання, усі зайві думки зникають. Ти ніби вмислюєшся в картину. Зосереджуєшся, щоб витримати кольори, щоб кожна намистина стала на своє місце», – розповідає Ілля.
Контури малюнка є на полотні, яке можна придбати, а підбір намиста – вже справа його вибору. Кожна бісеринка пришивається окремо. Так серед солдатського побуту, намистина за намистиною, народжуються ікони. Потім автор замовляє для них рамки.
«Першу ікону розміром 40 на 60 сантиметрів вишивав близько місяця. На ній 17 850 намистин бісеру. Зараз, коли маю трохи часу, помалу роблю вінчальні набори ікон. Це Божа Мати з Немовлям і Христос. Один із побратимів уже вінчався з іконами моєї роботи», – говорить гвардієць.
Удома він ріс серед вишивки – мама вишивала нитками рушники, наволочки та багато іншого. Початок повномасштабної війни Ілля зустрів у рідному селі, де працював у дитячому садку. Хоча дружина була на 9-му місяці вагітності, вирішив негайно повертатися в підрозділ Нацгвардії, в якому раніше служив на контракті. Уже тут Ілля вперше спробував нове хобі, яке тепер надихає і допомагає знімати стрес не гірше, ніж йога чи медитація.
«Хочу і своїм дітям повишивати вінчальні ікони, хоча старшій дівчинці тільки три з половиною роки, а меншому й року нема. А ще – вишити доньці і дружині сукні бісером», – ділиться творчими планами нацгвардієць.
