На світовому енергетичному ринку відбуваються важливі і певною мірою переломні процеси, які визначатимуть його контури у XXI столітті. Щоб забезпечити сталий розвиток, Україна має враховувати ці тенденції та збалансовано підходити до розвитку джерел виробництва електроенергії у майбутньому.
За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства ядерна та відновлювана енергетики мають покрити все зростання світового попиту на електроенергію до 2026 року. До цього часу на них припадатиме майже половина світового виробництва електроенергії, порівняно з 39% у 2023 році. Прогнозується, що частка викопного палива у світовій генерації знизиться з 61% у 2023 році до 54% у 2026 році, вперше з 1971 року впавши нижче 60%.
У жовтні 2023 року Рада ЄС оголосила про затвердження нової директиви про відновлювані джерела енергії. Вона передбачає збільшення їх частки у загальному енергоспоживанні до 42,5% до 2030 року. Досягнення цілей Євросоюзу щодо відновлюваної енергетики вимагає значного збільшення частки вітрової енергетики в енергосистемі – з 204 гігават у 2022 році до понад 500 ГВт у 2030 році. Цілі Європи амбітні. Але експерти невпевнені, що їх вдасться досягти.
Відновлювальна енергетика має низку серйозних мінусів і обмежень, які не можна ігнорувати. Робота вітрових і сонячних електростанцій дуже залежить від погодних умов. А вони нестабільні і можуть змінюватися навіть у межах однієї доби. Крім того, масове впровадження відновлювальної енергетики потребує великих площ. Одна справа, якщо це ділянки у пустелях. Інша - якщо це цінні земельні ресурси з родючими грунтами та значним біологічним різноманіттям. Масове встановлення вітрових турбін негативно впливає на екологічну систему та фауну. А розміщення сонячних панелей потребує великих площ. Також є проблема утилізації сонячних батарей.
То який вихід? Очевидно, що майбутнє енергетики належить термоядерному синтезу. Освоєння цього процесу, який відбувається у надрах зірок, дасть людству невичерпне та безпечне джерело енергії і назавжди покінчить із залежністю від викопного палива.
Останнім часом провідні наукові установи у США, Китаї, Франції досягли відчутних проривів на шляху до виробництва енергії шляхом термоядерного синтезу. Та для її практичного комерційного запуску потрібні роки, якщо не десятиліття. А до цього часу важливу роль гратиме традиційна атомна енергетика.
Україні потрібно враховувати світовий досвід і не кидатися у крайнощі, коли настане час відновлення та розбудови нової енергетичної інфраструктури.
Володимир Пшибельський, депутат Луцької міської ради від ВО "Свобода"
