image
9 Вересня 2021 | 20:16

Ми категорично проти «подвійних стандартів» у владі, – Надія Станицька

Добігає завершення перший рік депутатства нової каденції Нововолинської міської ради. Про те, чим запам’ятався цей період, – у розмові з депутатом Нововолинської міської ради від ВО «Свобода» Надією Станицькою.

– Надіє Дмитрівно, як новообраний депутат, Ви маєте змогу оцінити реалії роботи міської ради свіжим поглядом. Що найбільше впадає у вічі?

– Початок каденції запам’ятався значною кількістю звернень громадян, простих мешканців Нововолинська, які не задоволені безгосподарською діяльністю Виробничого управління комунального господарства. Люди стурбовані плачевним станом обслуговування вуличного освітлення біля їхніх будинків, приміщень повз Регіональну автомобільну дорогу Р-15 «Ковель – Володимир-Волинський – Нововолинськ», нерозважливим ставленням водіїв щодо дотримання Правил дорожнього руху. Намагалася посприяти їм у встановленні спеціалізованих реєстраторів та відеокамер швидкісного руху, обмежувальних дорожніх знаків на даному відрізку дороги Р-15. Проте підтримки та допомоги від «нової молодої команди» майбутнього – НУЛЬ. Схоже, єдине, на що вони спроможні – це давати відписки. Наші виборці за рік діяльності «нової влади» – надіюсь! – таки зрозуміли, які цінності мають бути в пріоритеті: не пустопорожні рекламні обіцянки та «відосики» за кошти платників податків, а реальна допомога та робота. Громада повірила мені, обравши своїм депутатом, тому я готова брати на себе відповідальність за свої зобов’язання!

– ВО «Свобода» – послідовна і часто безкомпромісна політична сила, яка, здавалось би, більше приваблює чоловіків. Що знайшли у ній для себе Ви?

– Для мене Всеукраїнське об’єднання «Свобода» є саме тим об’єднанням, яке системно відстоює ідейні принципи політичного життя – правдиву історію, мову, культуру, традиційні цінності, національну гідність та соціальну справедливість, одним словом – націоналістичність України. За 30 років свого існування партія не зрадила своїм переконанням – і для мене це стало визначальним. Саме вірність ідеалам і традиційним цінностям приваблює мене в «Свободі». Насправді у «Свободі» – досить багато жінок, сильних жінок, і значна частина з них є керівниками. Так, у нас на Волині жінки очолюють організації в Горохові, Ківерцях, Володимирі-Волинському. Тобто, в партії немає поділу на керівників-чоловіків чи керівників-жінок, а є поділ на більш ефективних і менш ефективних керівників. А наша побратимка Ірина Фаріон, мабуть, може дати фору будь-якому чоловіку. Так, можливо, в чоловіків дійсно більше фізичної сили, але, погодьтеся, що фізична сила перемагає далеко не завжди. Перемагають ідеї, віра та переконання.

– Ваша фракція доволі часто і гостро критикує новообрану міську владу…

– Бо є за що, і ми про це не будемо мовчати. Змінювати державний устрій та управлінські «правила гри» потрібно починати знизу і догори, так як починаємо будувати хату, закладаючи добротний фундамент. Потрібно зламати стару, «прогнилу» систему, яка вичерпала себе – як джерело потенційної влади. Але, як бачимо, «кумівство» та «родинні зв’язки», як це було і в «попередників», – у нас не змінилося. Під час передвиборчої кампанії все було «дуже файно», а як результат – розширення штатів міської ради, «вбивчі» витрати для бюджету, включно із заробітними платами голові та Ко.

Ми категорично проти пристосуванства та «подвійних стандартів» у владі, коли представників громади хтось ділить на «своїх» і «чужих». Переконана, що таку управлінську систему слід зламати. Поки що єдине, що тішить – то це те, що там, де нині живуть депутати правлячої більшості, – їхнім сусідам ситуативно дещо пощастило, бо до них таки проклали асфальтне покриття (сміється).

– Як би Ви представили себе ширшому колу нововолинців?

– Нововолинці – мої земляки. Народилась у звичайній робітничій сім’ї шахтарів Нововолинська, навчалася у міській школі №4, закінчила Нововолинський електромеханічний технікум (на сьогодні – НЕМК). У певний час для нібито кар’єрного росту порадили здобути вищу освіту, тож у 2013 році отримала диплом «Спеціаліст з обліку та аудиту». Трудову діяльність розпочала з 1992 року з вугільного підприємства шахта №2 Нововолинська. З 2003 року по переводу перейшла у Волинську філію ДП «Укренерговугілля», яке потім перейменували у ДП «Регіональні електричні мережі». Пропрацювавши там 15 років 2 місяці, звільнилася. Важко було змиритися з небажанням моїх колег відстоювати свої законні права.

Сьогодні працюю у ТОВ «Волиньелектрозбут». Заміжня, виховали та виростили з чоловіком двох синів. Ставши депутатом міської ради, пішла працювати в постійну депутатську комісію з питань інформаційної політики, фізичної культури, молоді, спорту та туризму.

– Прагнення добиватися справедливості та відстоювати свої законні права – це у Вас вроджена чи набута риса?

– Так склалося, що любов до правди та справедливості насамперед закладені в мені генетично. Мої прадідусі були борцями за волю України:

Марцинюк Семен – був у засланні в Караганді майже 25 років, з дитинства в пам’яті залишилися деякі моменти його розповідей, бо не часто дорослі у той час вголос говорили про політику та свої права;

Маслюк Євдоким – розстріляний польськими військовими, коли йшов у неділю на ранкову службу до храму…

Підростаючи, вже й сама бачила існуючу суспільну несправедливість. Коли повідомила своїх батьків, що йду кандидатом у депутати міської ради, то в пам'ять врізалися слова моєї матусі: «Дитино, ти правди ніде не доб’єшся». Хоч я переконана, що за правду варто боротися завжди і всюди. Бо тільки той, хто бореться, може її здобути. Якщо не боротися – її дійсно не доб’єшся.

– Чому віддаєте свій вільний час?

– Вільний час? У мене його майже немає, бо кожну вільну хвилину намагаюся віддавати сім’ї та дітям. Люблю читати, останнім часом дуже вразила книга Валерія Ананьєва (Маркуса) «Сліди на дорозі», рекомендую прочитати всім. Полюбляю експериментувати на кухні, тобто готувати. У 2013 році навіть брала участь у кастингу «Мастер шеф», згодом зрозуміла, що повелася на власну наївність, бо ж усе, як то кажуть, має свою ціну… А найбільше задоволення отримую, мабуть, від «грибного сезону». Рекордна кількість зібраних мною білих грибів – 411 штук за один день! Інші люди часто шаленіють від гір, моря, а для мене найцінніше – це наша рідна Волинь, її природа, ліси та озера.

Бажаєте першими дізнаватись останні, важливі та цікаві новини Луцька, Волині, України та світу? Приєднуйтеся до нашого каналу Telegram .

Також слідкуйте за нашою сторінкою у Facebook .

Вас також може зацікавити