Життя депутата Луцької міськради Миколи Романюка (фракція ВО «Свобода») пов’язане з рідним мікрорайоном ЛПЗ ще з далекого 1986 року, коли він пішов працювати на підшипниковий завод. У розмові Микола Романюк не приховує свого захоплення корисними справами, які вдалося зробити за останні 5 років. З радістю показує відремонтовані дитсадки, вулиці і прибудинкові території. Милується зеленими насадженнями та розповідає про те, чим були насичені роки депутатської каденції.
- Розпочнімо напевно з того, що зараз у всіх на слуху. Вже майже півтора місяця Луцьк живе у режимі карантину. Наскільки виправдані є окремі заходи влади у протидії коронавірусу?
- Пандемія коронавірусу показала повну управлінську неспроможність влади на чолі із Зеленським. Чому? Тому що весь тягар боротьби з пандемією, фінансування медичних закладів, закупівля засобів захисту та виплата доплат лікарям лягли на плечі місцевого самоврядування. Водночас, як показує час, багато обмежувальних карантинних заходів завдали серйозного удару по малому і середньому бізнесу. Ось у нас на ЛПЗ є два ринки: Новий і біля супермаркету «Салют». До мене зараз підходять підприємці і питають: чому великі торгові мережі працюють, а людина на ринку не може продати свій товар? Адже ризики підходити коронавірус у закритих приміщеннях супермаркетів та магазинів значно вищі, ніж на вулиці. Невже не можна якимось чином організувати безпечну роботу ринків? Чи в нас у період карантину мають право працювати лише великі олігархічні бізнеси?
- Миколо Петровичу, ви вже 5 років є депутатом Луцької міськради. Що можете розповісти про цей період часу у вашому житті?
- Депутатська діяльність стала для мене новим життєвим досвідом. Раніше я ніколи не мріяв і не хотів бути депутатом. Але життя часто підносить сюрпризи і несподівані повороти. Після 2014 року вирішив, що треба щось міняти в країні та у нашому місті. І на місцевих виборах у 2015 році, йдучи з командою ВО «Свобода», здобув підтримку лучан та отримав депутатський мандат.
Моє бачення депутатської діяльності спочатку було дещо інше. Здавалося, що депутат має значно більші можливості, ніж насправді. Потім виявилося, що це не зовсім так. Але бажання зробити якомога більше для громади міста та свого рідного мікрорайону нікуди не зникло. Адже це – мій прямий обов’язок. З часом прийшов досвід. І зараз, оглядаючись на пройдений шлях, можу сказати, що зробити вдалося дійсно немало. Хоча ці останні 5 років були непростими для Луцька. Місто пережило багато випробувань. У 2017 році втратило мера Миколу Ярославовича. Але я вірю у хороше майбутнє Луцька та лучан.
- На чому ви спочатку сконцентрувалися у вашій депутатській діяльності?
- Хотілось продовжити роботу з облаштування прибудинкових територій, яка розпочалася ще до 2015 року. За останні 5 років у місті та у мікрорайоні ЛПЗ зроблена велика кількість дворів та вулиць. Це усі 9-ти поверхівки по вулиці Бенделіані, чимало будинків по бульвару Дружби народів. Покладена нова бруківка та асфальт. Крім того, роботи здійснювалися і у секторі приватної забудови, зокрема на вулицях Шота Руставелі, Мамсурова. Ковпака. Деякі з цих вулиць ніколи раніше не мали асфальтного покриття.
- У мікрорайоні ЛПЗ знаходиться дві великі школи. Чи вдалося покращити умови для навчання та виховання підростаючого покоління?
- Діти – це наше майбутнє. У цій сфері вдалося зробити дійсно немало. Розпочну зі шкіл. Після того, як коледж Національного університету харчових технологій з'їхав з окремих приміщень, ЗОШ №24 у спадок залишились класи з грибком на стінах, в жахливому стані і без меблів. Завдяки наполегливості депутатів вдалося домогтися виділення коштів з міського бюджету для проведення там капітальних ремонтів. Було повністю відремонтовані стіни, стелі, освітлення, замінено вікна, закуплено нові меблі. Також у ЗОШ №24 в цьому році запланований капітальний ремонт харчоблоку. Сподіваюся, він буде зроблений. Щодо ЗОШ №20, то з бюджету виділено понад 1 млн гривень на ремонт спортзалу, який отримав сучасне освітлення, вентиляційну систему та повністю оновився. Коли заходиш туди – буквально відчуваєш нове дихання.
- Знаю, що ви значну увагу приділяєте дитсадкам. Розкажіть про зміни, які там сталися за останні роки.
- Гордість і окраса нашого мікрорайону – дитсадок №13. Там, згідно програми НЕФКО-2, повністю зроблений капітальний ремонт, утеплений фасад, дах. Крім того, є ще два дитсадки, які розвиваються просто на очах. Це ДНЗ №22 і №23. В обох садочках повністю замінено старі вікна на енергозберігаючі. Триває встановлення нових вхідних дверей. Встановлені нові вентиляційні системи і харчоблоки. Відремонтовані коридори та кімнати. І роботи ще тривають. В деяких групах з’явилися телевізори, комп’ютери та меблі. На зовнішній території дитсадків висаджено багато дерев, серед яких ялинки, ялиці, фруктові дерева. В одному із садочків на спонсорські кошти встановлено спортивний майданчик. Радує око яскравий газон біля ДНЗ №22. Дуже приємно, коли бачиш результат роботи і відчуваєш подяку.
- Крім того, у вашому мікрорайоні у серпні запланована здача в експлуатацію нового корпусу музичної школи №3…
- Потреба у розширенні музичної школи в нашому мікрорайоні існує як мінімум 15 років. Адже її відвідують діти не лише з ЛПЗ, а й сусідніх мікрорайонів, в тому числі з Львівської та Володимирської. Групи були просто перенасичені. Тепер з нового навчального року діти отримають можливість навчатися прекрасному у новій сучасній будівлі, площа якої перевищує 600 квадратних метрів.
- Мешканці ЛПЗ не могли не звернути увагу на оновлений клуб «Стріла» та бібліотеку №7. Як вдалося зробити їх затишними та сучасними?
- Приміщення спортивного клубу «Стріла» раніше було у жахливому стані. Пригадую, як переконували депутатів. Як на місце приїжджала бюджетна комісія. Зараз там стоять сучасні меблі, роздягалки, вікна. А клуб «Стріла» став прикладом для наслідування по всьому місту. Саме з нього пішла хвиля ремонтів спортивних закладів у Луцьку.
Також нам вдалося переконати чиновників в необхідності ремонту міських бібліотек, до яких раніше ні в кого не доходили руки. У бібліотеці №7 на бульварі Дружби народів вітер гуляв через вікна. Про якісне опалення і мови не було. Але поступово, з року в рік, стан справ кардинально змінився. Зроблено капітальний ремонт приміщення, замінено освітлення, опалення, встановлені нові вікна та двері. За кошти депутатського фонду купувалися меблі. Сьогодні у бібліотеку №7 приємно зайти, вона тепла та затишна, у ній завжди є діти, проводяться різні заходи. Ремонт бібліотеки на ЛПЗ став також початком для аналогічних ремонтів бібліотек по всьому місту.
- Комфортне життя у місті неможливе без достатньої кількості зелених зон. Яка ситуація з цим у вашому мікрорайоні?
- Думаю, мікрорайон ЛПЗ – один з найзеленіших у місті. У нас є чудовий парк – пам’ятка природи «Дубовий гай». Хоча він ще не зовсім доведений до ладу, але постійно прибирається та доглядається. У майбутньому там буде облаштоване освітлення та викладені доріжки. В цьому парку ми висаджували дерева. На вулиці Бенделіані посадили туї та ялівець. Також є ідея надати статус скверу чи парку зеленим насадженням напроти будинків Дружби народів 1А, Бенделіані 1А та 3А. Адже там утворився ще один повноцінний міні-парк. А офіційний статус дозволить облагородити територію і зробити її комфортним місцем для відпочинку.
- Що хвилює мешканців мікрорайону?
- Звісно, не все так ідеально. Є чимало питань, які турбують лучан. Хоча багато прибудинкових територій на ЛПЗ зроблені, але проблемні ділянки залишилися. Досі не завершено капітальний ремонт бульвару Дружби народів. А ця вулиця могла б стати окрасою району. Також потрібно відремонтувати прибудинкову територію біля будинків Дружби народів,11 та Станіславсього,52. Є й інші проблеми. Ось кілька тижнів тому до мене зверталися мешканці Дружби народів,1А. Вони хочуть відновити дитячий майданчик. Я пообіцяв допомогти у цій справі, закупити спортивний інвентар, відремонтувати гойдалки. Також мене болить питання спортмайданчиків на Дружби народів,11, Станіславського 50 і 52. З цього приводу вже звертався до міської влади, тут питання у часі.
- Маєте якісь яскраві враження за час вашої каденції?
- Я тісно працюю з керівництвом освітніх закладів району. Не раз організовував поїздки дітей у зоопарк, на природу та на різні заходи. У січні цього року возив учнів ЗОШ №24 на 12 канал. Враження незабутні. Іноді, коли йдеш по району, до тебе підбігають діти і кажуть: о, ми з вами їздили на телебачення. Це дуже приємно.
- Як проводите своє дозвілля? Які мрії маєте?
- Зараз намагаюся більше часу приділяти своїм внукам. Сини вже дорослі. А внучка та внук – це те, що робить моє життя веселішим та додає барв. Також я люблю подорожі. Мені подобається знайомитись з новими місцями, отримувати нові враження, пізнавати світ. Маю мрію відвідати Прибалтику, Скандинавію. Сподіваюся, що колись втілю її у життя.
- Що, на вашу думку, заважає розвиватися місту та країні?
- Пасивність і байдужість людей – основна перешкода на шляху до змін і кращого життя. Хочеться, щоб лучани були більш енергійні. Більш жили своїм містом, своєю країною. Щоб ініціатива перетворень йшла від людей. Коли відчуваєш, що за тобою стоїть громада, з’являється більше енергії та сил для праці. Пасивне очікування на чудеса ніколи не зробить нас щасливими.
Спілкувався Петро Герасименко
